Справа № 22ц - 5363/10 Головуючий у 1 інстанції: Кухтей Р.В.
Категорія : 20 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2009 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого –судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі Губарик К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і скасування державної реєстрації права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_5, ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання їх добросовісними набувачами, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
15.06.2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і скасування державної реєстрації права власності на квартиру покликаючись на те, що 26.10.2007 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого товариство продало, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2. Даним договором порушено їх право на користування частиною цієї квартири – однією кімнатою, яка була виділена для проживання їх сім’ї на підставі ордера. Просили визнати недійсним цей договір.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали зустрічний позов до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_5, ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання їх добросовісними набувачами, покликаючись на те, що придбали житло на законних підставах.
Рішенням Луцьеого міськрайонного суду від 29 жовтня 2010 року первісний позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири № 34, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 укладений 26 жовтня 2007 року між товариством співмешканців «Надія» та ОСОБА_3.
Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру № 34, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 за реєстровим номером 14128620 від 30 жовтня 2007 року.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_5, ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання їх добросовісними набувачами відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, покликаючись на неповно з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і в частині відмови у задоволенні її позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.
Заслухавши сторін, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_2, суд виходив з того, що договір укладений 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь» є недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні ст. 203 ЦПК україни.
Проте з такими висновками суду погодитись не можливо, оскільки вони ґрунтуються на неповно з’ясованих обставинах справи, не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
З матеріалів справи (а.с.8) вбачається, що позивачем по справі 19.06.1997 року було видано ордер на зайняття кімнати АДРЕСА_2
Згідно договору купівлі – продажу від 26.10.2007 року (а.с. 6) вбачається, що товариство співмешканців "Надія" продало ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2
Суд, покликаючись в обгрунтування висновків про недійсність даного договору не перевірив статус житлового будинку і житлового приміщення № 34 «б» в цьому будинку та не з’ясувавши порядок вирішення питання про забезпечення житлом всіх мешканців колишнього гуртожитку і, зокрема сторін по справі – позивачів і відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_5 і ОСОБА_2
Так, з документів наданих апеляційному суду вбачається, що на зборах товариства співмешканців «Надія», членами якого були позивачі і відповідач ОСОБА_3 від 04.03.2003 року, 02.04.2003року, 05.07.2005 року було вирішено сім’ї ОСОБА_2 надати в приміщенні гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 78.4 кв. м. для реконструкції під житло за власний рахунок. Після завершення реконструкції сім’я ОСОБА_2 повинна переселитись на цю житлову площу , а кімнату 34 «б» здати товариству «Надія» для надання її сім’ї ОСОБА_3
З актів-прийняття передачі вбачається, що гуртожиток по АДРЕСА_2 був переданий в комунальну власність територіальної громади м. Луцька, а 10 листопада 2003 року з комунальної власності цей будинок було передано товариству співмешканців «Надія».
Згідно рішення виконкому Луцької міської ради № 135 від 28.04.2005 року товариству співмешканців «Надія» було дозволено провести реконструкцію гуртожитку по АДРЕСА_2 під багатоквартирний житловий будинок.
Рішенням державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому від 05.07.2005 року № 204 та зареєстрованого міською інспекцією ДАБК від 06.07.2005 року № 6 прийнято в експлуатацію 63-ти квартирний житловий будинок на АДРЕСА_2.
В даному судовому засіданні відповідачі пояснили, що сім’я ОСОБА_2 поселилась в квартиру № 60 загальною площею 78.4 кв. м і не звільняє від особистих речей колишню кімнату 34 «б» - площею 18 кв. м, яка в даний час належить до квартири № 34.
Оскільки позивачі мали право користування кімнатою № 34 «б» в гуртожитку, а на час укладення оспорюваного договору статус змінився, то вони, будучи забезпечені в цьому ж житловому будинку житлом з дотриманням норм жилої площі в м. Луцьку (6 кв.м. житлової площі на одну особу, затверджено рішенням виконкому Волинської обласної ради народних депутатів і Президії Волинської обласної ради профспілок від 10.01.1985 року № 6 п.4) втратили право користування кімнатою в гуртожитку.
Крім цього, предметом договору купівлі-продажу була квартира № 34, а не приміщення 34 «б», власником цієї квартири було товариство співмешканців, то відповідно до ст. 658 ЦК України йому і належало право продажу цього житла.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що перешкод до відчуження квартири № 34 не було і внаслідок відчуження цього житла житлові права позивачів не були порушені, а вимоги закону при укладені договору були дотримані, тому в позові ОСОБА_5 та ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_3, оскільки за змістом ст. 330 ЦК України добросовісність набуття права власності на майно має місце при умові, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, а укладаючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 товариство співмешканців «Надія», будучи власником будинку мало право на відчуження цієї квартири.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1,3,4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2010 року задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2010 року в даній справі скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і скасування державної реєстрації права власності на квартиру відмовити.
В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи добросовісним набувачем відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили
Головуючий
Судді: