Справа № 2а-3855/10   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, третя особа – Головне Управління Державного Казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування доплати до пенсії, –  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка – ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про неправомірну бездіяльність державного органу, в обґрунтування якого вказала, що віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Доплати, зазначені у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» УПФУ в Луганській області у та 2010 роках проводились у меншому розмірі – 10 %. Просила поновити пропущений строк звернення до суду та визнати бездіяльність неправомірною та зобов’язати здійснити нарахування доплати до пенсії з 01.01.2009 по 31.12.2010 року у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Також просила розглядати справу в її відсутність.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Надав письмові заперечення проти позову, відповідно до заперечень просив розглядати справу без участі представника УПФУ, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказав, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Представник третьої особи також не з’явився в судове засідання, надав заперечення, згідно яких Пенсійний Фонд України та його територіальні органи не перебувають на казначейському обслуговуванні, тому залучення ГУДКУ в Луганській області до участі в справі є безпідставним. Просив розглядати справу в його відсутність та відмовити в задоволенні позову.

Згідно ст. 3 КАС України розгляд справи проходить в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.  

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.    

Позивачка – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни. (а.с.7,8).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до  01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Дія ст. 6 Закону України №2195-ІV на 2009 рік призупинена не була.  

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення,  в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто у розмірі 498,00 грн.  

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року №835-6, статтею 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,  в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Аналіз приписів даної норми передбачає три різновиди соціальних виплат, розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: які:

- визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати;

- в абсолютних сумах;

- у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 %   мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, норми Законів України „Про Державний бюджет України на 2009 рік", „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачають право Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії, тобто, суд вважає, що при сплаті соціальних виплат „Дітям війни" у 2009, 2010 роках, у зв'язку з вищевикладеним, необхідно застосовувати саме норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка вказує, що пропустила встановлений законом строк, оскільки про порушення свого права дізналася з повідомлень у засобах масової інформації в зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України відповідного рішення та з відповіді УПФУ в Ленінському районі міста Луганська.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 01.11.2010 року отримала відповідь УПФУ в Ленінському районі міста Луганська і 08.11.2010 року звернулася з позовом до суду.

Таким чином, на думку суду причини пропуску строку звернення до суду є поважними, адже позивачка дійсно дізналася про порушення свого права у листопаді 2010 року.

Враховуючи викладене суд визнає, що заперечення відповідача є необгрунтованими, а вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 по 31.12.2009 року та з 01 січня 2010 року по день винесення судом рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.  

У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.  

За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 186, 256 КАС України,  суд –         

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування доплати до пенсії - задовольнити частково.    

 Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська у вигляді не донарахування  і не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 02.12.2010 року.    

  Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська здійснити донарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 02.12.2010 року в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні  роки з урахуванням фактично здійснених виплат.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які  брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя:                                       О.Ю.Золотарьов