Справа № 2а-3919/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої соціальної допомоги, –
В С Т А Н О В И В:
15 листопада 2010 року позивач звернулася із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, в якій вказала, що вона має статус «дитина війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 році їй така допомога виплачувалась не в повному обсязі.
Просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська щодо відмови проведення перерахунку пенсії та сплачення невиплачених коштів неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії за період з 01 січня 2010року довічно відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судове засідання позивач не з’явилася, просила розглядати справи у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення проти позову. Представник третьої особи не з’явився в судове засідання, надав заперечення проти позову та просив справу розглядати в його відсутність.
Суд, згідно п. 10 ст. 3 КАС України ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 року визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Суд не сприймає позицію представника відповідача про законність нарахування та виплату підвищення в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка вказує, що пропустила встановлений законом строк, оскільки про порушення свого права дізналася з повідомлень у засобах масової інформації в зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України відповідного рішення та з відповіді УПФУ в Ленінському районі міста Луганська.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до начальника УПФУ в Ленінському районі міста Луганська, 09.11.2010 року отримала відповідь і 15.11.2010 року звернулася з позовом до суду.
Таким чином, на думку суду причини пропуску строку звернення до суду є поважними, адже позивачка дійсно дізналася про порушення свого права у листопаді 2010 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа що має правовий статус «дитина війни», має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 01 січня 2010 на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті зазначеного підвищення передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідний період є незаконними.
Згідно положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.
За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 186, 256 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська у вигляді не донарахування і не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2010 року по 08.12.2010 року.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська здійснити донарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 року по 08.12.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки з урахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя: О.Ю.Золотарьов