Справа № 2а-6046/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Щербіни Д.С.,
при секретарі: Костюковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в Рівненській області, інспектора 410 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області Субот Анатолія Олексійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДАІ УМВС України в Рівненській області, інспектора 410 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області Субот Анатолія Олексійович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 161477 від 25.10.2010р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 300 грн за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпроАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою інспектора ДАІ серії ВК № 161477 від 25 жовтня 2010 року позивача за порушення правил дорожнього руху було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 300 гривень за невиконання вимог дорожнього знаку 3.29 «обмеження швидкості руху 50» рухався зі швидкістю 86 км/годину 25.10.2010р. о 03 годині 00 хвилини на автодорозі Київ – Ковель на 252 км. Швидкість вимірялась приладом «Беркут» № 0510056. Фактично позивач керував автомобілем на цій дорозі 14.10.2010р. о 23 годині 00 хвилин. У порушення вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектор ДАІ протокол не складав, а лише переписав дані з посвідчення водія та дані автомобілю. Копію постанови позивач отримав поштою 02.11.2010р., у зв’язку з чим просив поновити строк для звернення до суду. На підставі викладеного, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши суду, що швидкість руху вимірювалась приладом «Беркут» № 0510056. Відповідно до свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/3-819-2005 виданого 07.11.2005р. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики серії Д № 001250, вимірювач швидкості радіолокаційний «Беркут» визнаний типом засобу вимірювальної техніки та зареєстровано у державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № 25783-03. Також пояснив суду, що позивач відмовився від підпису протоколу у присутності двох понятих. Але копію протоколу до заперечень відповідач не надав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з урахуванням положень, передбачених ч. 4 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 161477 від 25 жовтня 2010 року, винесеної інспектором 410 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області Субот Анатолієм Олексійовичем, відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 300 гривень.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 25 жовтня 2010 року о 03 годині 00 хвилин на 252 км автодороги Київ – Ковель не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 «обмеження швидкості руху 50», рухався зі швидкістю 86 км/годину. Правопорушення зафіксовано приладом «Беркут» № 0510056.
Згідно до вказаної постанови в справі про адміністративне правопорушення вказано, що примірник постанови правопорушник отримав 15.10.2010р., при цьому підпис відсутній.
Крім того, у вказаній постанові вказано, що копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності надіслано рекомендованим листом за вих. № 10/4602 від 21.10.2010р.
Згідно статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вищезазначені вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови було порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих законом прав позивач був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Такі дані в справі відсутні, що також підтверджується поясненням позивача.
Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки заперечення проти адміністративного позову не спростовують вимоги позовної заяви, а відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення не можливо з’ясувати саме коли здійснено правопорушення, суд дійшов висновку про погодження відповідача з даним адміністративним позовом та необхідність задоволення адміністративного позову.
Таким чином, судом встановлено відсутність події адміністративного правопорушення та позов підлягає задоволенню.
Щодо поновлення строку для звернення до суду, то відповідно до пояснень позивача та відмітки на поштовому конверті позивач отримав копію постанови 02.11.2010р., а звідси строк для звернення до суду підлягаю поновленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1712 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 33, 122, 245, 251, 268, 276, 278, 279, 280, 287 – 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9 – 11, 71, 128, 158 – 163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
С касувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 161477 від 25.10.2010р. , винесену посадовою особою – інспектором 410 взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області Субот Анатолієм Олексійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя Д.С. Щербіна