Справа № 2-7425

                                                        2010 рік                                                        

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Леонтьєвій Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.09.2010 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача та просить визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, посилаючись на наступні обставини: він, ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 1967 року, посвідченого першою Донецькою державною нотаріальною конторою, за реєстром 3-120, придбав 1/4 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2

В цьому помешканні згодом були зареєстровані та проживали його донька - ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ворошиловським РВ УМВС в м. Донецьку, 13.07.1998р.), та її чоловік - ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 27 липня 2009 року, шлюб між ОСОБА_3 та Відповідачем був розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Донецького міського відділу управління юстиції Донецької області, зроблено відповідний актовий запис за № 135.

Зазначає, що ОСОБА_2, й досі зареєстрований у домоволодінні, яке належить йому на праві приватної власності. Більше того, Відповідач забрав свої речі і не з'являється за місцем реєстрації більше 8 (восьми) місяців, тобто фактично не проживає.

Йому стало відомо, що ОСОБА_2, має інше нерухоме майно (житловий будинок) в м. Сніжне, Донецької області. Також останнім часом він мешкає в м. Донецьк, в квартирі з іншою жінкою.

В добровільному порядку Відповідач відмовився зняти реєстрацію свого проживання за даною адресою, мотивуючи це тим, що йому нібито необхідна «донецька прописка», хоча він має   при цьому й інше житло.

Зазначає, що за таких обставин він не може належним чином розпорядитися своєю власністю. Також у нього   є   побоювання за схоронність особистого майна, яке знаходиться в будинку, адже у Відповідача є ключ від дверей, і він може в будь-який час завітати до його оселі. Він - людина похилого віку, і той факт, шо ОСОБА_2 може раптом з'явитись і налякати його родичів, дуже непокоїть його, зазначає позивач.

Також плата за деякі комунальні послуги обчислюється виходячи з кількості осіб, що зареєстровані в домоволодінні. Зазначає, що не бажає сплачувати додаткові кошти за чужу людину.

Крім того, зазначає, Відповідач як особистість характеризується дуже негативно. Не працює, веде аморальний спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 2 вищезазначеної статті, власник має право вчиняти щодо свого   майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поведінка Відповідача дає всі підстави вважати, що він навмисно створює перешкоди в користуванні і розпорядженні майном, що ускладнює вчинення щодо нього правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вважає, що ці перешкоди виражаються в тому, що в його власному домі зареєстрована особа, яка є зовсім чужою для нього, не має жодних підстав для проживання в ньому, не має права власності на це житло.

Його присутність, хоча й формальна, унеможливлює укладання будь-якої цивільної угоди щодо будинку (продаж, дарування, обмін).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, власник зазначений як ОСОБА_1. Право власності також підтверджується договором купівлі-продажу 14 березня 1967 року, посвідченого заступником старшого нотаріуса першої донецької державної нотаріальної контори Агарковою Л.М, за реєстром 3-120.

Представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив наступне: відповідач тривалий час не з'являється за місцем свого мешкання, тобто фактично не проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 Житлового кодексу Української PCP, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 Кодексу.

Статтею 71 Житлового кодексу Української PCP визначені строки, протягом яких при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення. За загальним правилом такий строк складає 6 (шість) місяців.

Просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_4

Позивач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом .

Згідно зі ст.163  ЖК України у разі  тимчасовій  відсутності наймача або членів його сім'ї
за  ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків,  установлених  ч.1,  п.п.  1 і 5 ч.3 і ч.4 ст. 71 цього Кодексу.

Тимчасова відсутність   наймача   та  членів  його  сім'ї  не звільняє  їх  від  виконання  обов'язків за договором найму жилого приміщення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, на   підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 1967 р., є власником 1/4 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 Вказаний договір був посвідчений заступником старшого нотаріуса першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, за реєстром 3-120.

Належне йому право власності було зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом № 5733544 від 07.12.2004 р.(а.с.9).

В зазначеному помешканні згодом були зареєстровані та проживали  ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ворошиловським РВ УМВС в м. Донецьку, 13.07.1998р.), та її чоловік - ОСОБА_2, що підтверджується відповідною випискою (а.с.10-11).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 27 липня 2009 року, шлюб між ОСОБА_3 та Відповідачем був розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Донецького міського відділу управління юстиції Донецької області, зроблено відповідний актовий запис за № 135 (а.с.12).

Відповідно до акту (а.с.37), складеного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що мешкають за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_2 з 27 липня фактично не проживає за адресою позивача ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1.

Вказані докази в їх сукупності приводять суд до висновку щодо відсутності відповідача в спірній квартирі без поважних причин понад 6 місяців та є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідно до вимог ст.71 ЖК України. В судовому засіданні не здобуто доказів, що свідчать про те, що причини відсутності відповідача на спірній жилплощі понад 6 місяців є поважною, та що він відносився до спірного житла як до свого постійного місця проживання.

На підставі ст.ст.71, 72 ЖК України та керуючись ст.ст. 213-215, 224, 226 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_5

Заочне рішення може бути переглянуте Ворошиловським районним судом м.Донецька за заявою відповідача про перегляд такого рішення, яка  може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                                   Князьков В.В.