Справа № 2-а-5064-2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області М.І. Ламєкін розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Слов’янську, про визнання неправомірними дії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач із вказаним позовом. Обґрунтував свої вимоги тим, що він належить до 1 категорії осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС, та йому встановлено 2 групу інвалідності за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зазначив, що до цього в нього була 3 група інвалідності за захворюванням, пов’язаним із роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС з листопада 2004 року. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткові пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. У зв’язку з чим з листопада 2004 року він отримує державну пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, нарахування і виплата якої здійснюється відповідачем. Згідно із ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (станом до 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим за 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, яким встановлено 2 групу інвалідності, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, встановлена у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що він є інвалідом 2 групи з 27.05.2010 року та таким чином, з 27.05.2010 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому пенсії та додаткову пенсію у зазначених вище розмірах. У зв’язку з чим, 25.08.2010 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування і виплату йому пенсії у розмірі, встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто державну пенсію в розмірі 8 мінімальних за віком і додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем письмово було відмовлено у такому перерахунку з посиланням на те, що нарахування і виплата позивачу пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком провадиться йому на підставі рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 року, та крім того зазначив, що перерахувати пенсію немає жодних підстав, оскільки відповідно до ст. 28 Закону України «Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення пенсії для осіб, призначених відповідно до цього закону, а тому на позивача це положення не поширюється. Тому позивач, просить суд, визнати дії відповідача по не нарахуванню та не виплаті йому пенсії та додаткової пенсії у належному розмірі як особі, що є інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити йому такий перерахунок та виплату та стягнути на його користь суму моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Відповідач – Управління пенсійного фонду України у м. Слов’янську, надав суду заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у відділі пенсійного забезпечення Управління ПФУ у м. Слов’янську та отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року, як інвалід 2 групи, причиною якої є профзахворювання внаслідок аварії на ЧАЕС. Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особі, що має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за вибором. При цьому п. 3 ст. 2 цього Закону передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, прикладом такого Закону є ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 49 цього Закону, пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткові пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Розміри пенсій визначені ст. 54 зазначеного Закону, яка передбачає, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. З 27.05.2010 року позивачу встановлена 2 група інвалідності від профзахворювання, пов’язаного з аварією на ЧАЕС. Згідно постанови КМУ від 16.07.2008 року № 654 мінімальний розмір пенсії інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в встановлений у розмірі 1090 грн. З 27.05.2010 року розмір пенсії ОСОБА_1 складає 4589,00 грн., а з 01.07.2010 року – 4608 грн. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватись іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсії страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Позивач вимагає встановлення йому основного розміру пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімального розміру пенсій, який встановлено ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому ч. 3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цієї статтею, для визначення розмірів пенсій, у тому числі і відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Конституцією України (ст. 92) визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсії Конституція України такий обов’язок не поширює. Відповідно до ст. 116 Конституції України КМУ забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та Законами України. Згідно із ст. 117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист КМУ була прийнята постанова від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Враховуючи обов’язковість актів Кабінету Міністрів України для УПФУ у м. Слов’янську, вважає, що нарахування й виплата позивачу пенсії та додаткової пенсії провадиться у встановленому законом розмірі.
На підставі ст. 1832 КАС України, суддя розглядає справу у скороченому провадженні.
Дослідивши та оцінивши, у скороченому провадженні, повідомлені позивачем та відповідачем обставини, достатні для прийняття законного та обґрунтованого рішення, що не стосується прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб, вважаю за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 за наступних підстав.
ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Встановлено, що позивачу встановлено інвалідність 2 групи з 27.05.2010 року, що підтверджується копіями Довідки серії НОМЕР_2 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у додаткових видах допомоги (а.с. 6) та Довідки серії НОМЕР_3 до акту огляду МСЕК .
На заяву від 25.08.2010 року відповідач листом № 284/Д-10-01-01 від 03.09.2010 року відмовила позивачу у призначенні зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що набрав чинності з 01.01.2010 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Ухвалюючи судове рішення, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване або звужене.
Відповідно до ст. 2 Кодексу Адміністративного Судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування , їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, й межах повноважень, та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя та здоров’я довкілля та на відшкодування, завданої порушенням цього права, шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків – 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 8 ЦПК України, відповідно до якої у разі якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) .
Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо зобов’язання Управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області провести перерахунок згідно ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.05.2010 року (тобто з дати зміни групи інвалідності). Однак, пенсія повинна призначатись (перераховуватись) у встановлені законом строки, проте Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є більш вузьким та спеціальним до виниклих правовідносин між сторонами у даному спорі, не передбачено строків у які призначається (перераховується) така пенсія, тож у даному випадку слід застосувати загальні норми, що стосуються строків призначення (перерахунку) пенсії та які передбачені ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», крім випадків передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону. Так, згідно ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Крім того, позивачем не визначено кінцевого терміну періоду, за який необхідно провести перерахунок призначеної йому пенсії тож, за таких обставин вважаю за необхідне встановити кінцевий термін зобов’язання здійснити перерахунок, тобто за період з 27.05.2010 року та по 30.11.2010 року, оскільки розрахункова дата передувала даті ухвалення рішення, та з огляду на те, що зобов’язання здійснювати вказаний перерахунку й подальшому є недоцільним оскільки у суду немає підстав вважати, що відповідачем й у майбутньому буде порушуватись право позивача на отримання пенсії та додаткової пенсії у встановленому законом розмірі.
Сторони звільнено від сплати судового збору у відповідності до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Відповідно до ст. 1832 ч. 6 п. 8 та ст. 256 ч. 1 п. 1 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40, 42 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України ,,Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Законом України ,,Про Пенсійне забезбечення”, ст. ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105, 1832, 256 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Слов’янську, про визнання неправомірними дії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та додаткової – задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області по відмові у перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54, 67 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області у відповідності до ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67, 71 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» зробити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії з розрахунку не менш 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії – 75 % мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 27 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року з проведенням доплати недоплачених сум.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10–денний строк з дня отримання постанови.
Суддя /підпис/
«З оригіналом згідно»
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду М.І. Ламєкін