Справа №2-6275/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Лівандовської-Кочури Т.В.

при секретарі Лаць А.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Повха О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

18 червня  2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки. Заяву мотивує тим, що 24 травня 2006 року між ним та установою банку було укладено генеральну кредитну угоду №014/01-10/894, додатком №1 до якої є укладений 24.05.2006 року кредитний договір №014/01-10/895. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобов’язався надати позивачу споживчий кредит в сумі 100000 доларів США. Позивач вказує, що укладення та послідуюче виконання сторонами кредитного договору з застосуванням як валюти зобов’язання так і валютного платежу долару США є явним порушенням законодавства України.

Покликаючись на викладене, просить визнати недійсною генеральну кредитну угоду №014/01-10/894 від 24.05.2006 року, визнати недійсним кредитний договір №014/01-10/895 від 24.05.2006 року, визнати недійсним договір поруки №014/01-10/894/1 від 24.05.2006 року. Покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в заяві, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з посиланням на письмові заперечення, відносно його задоволення заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 травня 2006 року між ним та установою банку було укладено генеральну кредитну угоду №014/01-10/894, додатком №1 до якої є укладений 24.05.2006 року кредитний договір №014/01-10/895. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобов’язався надати позивачу споживчий кредит в сумі 100000 доларів США. (а.с.6-9).

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускаються у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом.

            Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

            Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року Національний банк видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції.

           Отже, надання кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій і не потребує отримання індивідуальної ліцензії.

           Оскільки, позивач не довів, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

           Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 209, 215 ЦПК України та на підставі ст. 553 ЦК України (в редакції 2004 року), ст.43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року, суд,

                                                         В И Р І Ш И В:

            В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.

Суддя