Справа № 2-а-4584/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі: головуючого судді Рахманкулової І.П.
при секретарі Верещагіній А.О.,
за участю представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
в с т а н о в и в :
позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова) про визнання неправомірними дій та зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2006 по день винесення рішення судом. Позивач також просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, посилаючись на те, що вона зверталася до суду з позовом про захист її порушених прав у порядку цивільного судочинства, відповідно до якого захист прав повинен був здійснювався в межах строку позовної давності за три роки, проте ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2010 року провадження у справі було закрито у зв»язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №19-рп/2010 від 09.09.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, в тому числі застосувати строк позовної давності, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього Відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.12.2010 року залишено без розгляду частину позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 11.11.2007 року з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України 22.05.2008 року рішення, було відновлено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції.
У період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, тобто до визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Законів України Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки, якими визначався інший порядок нарахування підвищення до пенсії дітям війни, ніж це було передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії позивачу нараховувалося відповідно до діючого на той час законодавства.
З 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, тобто після визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Законів України по Державний бюджет України відповідно на 2007 та 2008 роки, відповідач неправомірно нараховував позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою відповідач керувався при нарахуванні позивачу підвищення до пенсії, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку соціальної державної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір 30% мінімальної пенсії за віком, а не розмір, визначений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою керувався відповідач.
Положення частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для обчислення інших пенсій чи доплат пов"язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки позивач зверталася до суду за захистом своїх порушених прав у порядку цивільного судочинства, де строк позовної давності становив три роки, провадження у справі було закрито згідно ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2010 року (а.с.10) з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства у зв"язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №19-рп/2010 від 09.09.2010 року, а тому позивачу необхідно поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом як такий, що пропущений з поважних причин. Оскільки з даним позовом до суду позивач звернулася 12.11.2010 року, а тому в межах передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності в три роки, який застосовувався при пред’явленні позову у порядку цивільного судочинства, вимоги позивача підлягають задоволенню з 12.11.2007 року.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов"язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 12.11.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року і по день розгляду справи судом підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 3, 94, 99, 100, 158 - 163, 186 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду як такий, що пропущений з поважних причин.
позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12.11.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 р. по 14.12.2010 року - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 12.11.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 р. по 14.12.2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказані періоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
С у д д я І.П. Рахманкулова