Справа № 2-а-172/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 грудня 2010 р.                                 с.м.т. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі: суддя Біцюк А.В., при секретарі Шадорській С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до Казанківського районного суду, визнання неправомірними дії відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як «Дитині війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати

в с т а н о в и в:

10 листопада 2010 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївській області про поновлення пропущеного строку для звернення до Казанківського районного суду, визнання неправомірними дії відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як «Дитині війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати, позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з  січня 2006 року  по листопад 2010 року в сумі 6617 грн. 10 коп.

Ухвалою суду від 15 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимоги за період з 01 січня 2006 по 30 квітня 2010 року було відмовлено.

Відповідач до суду надав заперечення в яких зазначив, що управління Пенсійного Фонду України в Казанківському районі Миколаївської області діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідач зазначив, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, відповідач зазначив, що ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищенні пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідач зазначив, що статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок  Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.

Дослідивши письмові докази, суд приходе до такого висновку.

Позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008  року вище вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року позивач мав право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком і органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ N 8-2, 30.04.2002, основними завданнями  управління є «призначення (перерахунок) пенсій… та підготовка документів для їх виплати». Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не перерахував позивачу надбавку до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і не підготував документи для її виплати, а тому така бездіяльність відповідача є протиправною.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не може застосовуватися для перерахунку пенсії позивача, оскільки за чинним законодавством іншого визначення розміру мінімальної пенсії за віком не має.

Отже, положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивача законом покладено на управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області, у зв'язку із чим суд не може виконувати обов'язку суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок належного підвищення та відмовляє у задоволенні позову про зобов'язання відповідача виплатити щомісячне довічне грошове утримання у певній сумі.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача недоплаченої їй державної соціальної допомоги задоволенню не підлягають на тій підставі, що відповідно до положень закону «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат, передбачених цим законом здійснюється за рахунок Державного бюджету, а тому відповідач не мав повноважень здійснювати фінансування за рахунок інших джерел. Відповідно до ст.30 Бюджетного кодексу – видатки державного бюджету встановлюються Законом України про державний бюджет. Як вбачається з аналізу Закону Про державний бюджет на 2010 рік, зазначений закон не визначає необхідного розміру видатків, що направляються для виплати дітям війни.

Відмовляючи позивачу у стягненні коштів на його користь з відповідача, суд, керуючись ч.2 ст.11 КАС України,  вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачкою позовних вимог і для повного захисту прав свобод та інтересів позивача, а саме – зобов'язати відповідача вчинити дії щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в періоди з 01 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року (з урахуванням фактично виплачених сум).

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивачки, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст.94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки належить  стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 11, 158-163, 167 КАС  України, суд

п о с т а н о в и в:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до Казанківського районного суду, визнання неправомірними дії відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як «Дитині війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати, задовольнити частково.

 Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області в частині не перерахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року - протиправною.

 Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 01 травня 2010 року по 10 листопада 2010 року (з урахуванням фактично виплачених сум).

 У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Казанківський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                                Біцюк А.В.