Справа № 2-а-179/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 року                                                                                          м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

                                              головуючого - судді Шешені М.О.,

                                              при секретарі – Соханич Л.Ю.,

  з участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування м.Ужгород УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції Голубка Ф.Л. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 142937 від 26 листопада 2010 року, -

                                        В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 26 листопада 2010 року державним інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування м.Ужгорода УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшим лейтенантом міліції Голубка Ф.Л. відносно нього, винесено  постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 142937, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно вказаної постанови, він 26 листопада 2010 року в              11 год. 20 хв. на об’їзній дорозі м.Ужгорода, керуючи автомобілем марки «Форд-Транзит» д/н НОМЕР_2, перевищив встановлену швидкість руху більш ніж на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 82 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом «Радіс» № 2109. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням                ст.ст. 24, 55, 59, 62 Конституції України та ст.ст. 33, 245, 251, 268, 280, 283 КУпАП, оскільки він пояснив інспектору, що рухався із швидкістю 70 км/год., про що також зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення, а швидкість, яка була зафіксована вимірювальним приладом «Радіс» не належить його автомобілю. Крім цього пояснив інспектору, що рухався він поза населеним пунктом. Однак, всупереч його поясненням було винесено оскаржувану постанову, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У судовому засіданні встановлено, що 26 листопада 2010 року старшим інспектором ДПС ВДАІ та АТІ м.Ужгород старшим лейтенантом міліції Голубка Ф.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 № 046308, згідно якого ОСОБА_1 26.11.2010 року в 11.20 год. керуючи автомобілем марки «Форд Транзит» д/н НОМЕР_2 на об’їзній дорозі м.Ужгорода в районі «Шахта», перевищив швидкість руху на 22 км/год. в населеному пункті, їхав зі швидкістю 82 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Радіс» № 2109 (а. с. 4).

Також встановлено, що цього ж дня старшим інспектором ДПС ВДАІ та АТІ м.Ужгород старшим лейтенантом міліції Голубка Ф.Л. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 142937, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп. (а. с. 3).

Крім цього, відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог п. 12. 4 ПДР України, а саме того, що останній перевищив швидкість руху саме в населеному пункті.

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак даних вимог закону відповідачем дотримано  не було.

Крім цього, при винесенні постанови суб’єктом владних повноважень старшим інспектором ДПС ВДАІ та АТІ м.Ужгород старшим лейтенантом міліції Голубка Ф.Л. вчинено низку порушень вимог ст. 280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу тощо.

Як вбачається із постанови, що оскаржується, в такій не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано його пояснення з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем під час керування транспортним засобом Правил дорожнього руху України, а саме того, що такий перевищив швидкість руху в населеному пункті тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав відповідач встановив, що позивач порушив правила дорожнього руху.

Відповідно до ст. 11 Закону України ?ро міліцію” передбачено право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.

Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, відповідно до якої технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання (п. 20.1); працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну (п. 20.2); на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані (п. 20.4); керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п.20.5).

Також, у відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням того, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 17, 18, 70, 71, 86, 159-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 222, 251, 258, 288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Розпорядженням МВС України N 466 від 21.05.2009 року, ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України,  затвердженої наказом  МВС 27  березня 2009 року за № 111, суд, -

                                        П О С Т А Н О В И В :

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії                  АО № 142937 від 26 листопада 2010 року, винесену старшим інспектором ДПС ВДАІ та АТІ м.Ужгород старшим лейтенантом міліції Голубка Ф.Л про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

 Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.    

                Головуючий:                                                                                    Шешеня М.О.