УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1770/11

провадження № 61-11815ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 2-1770/11 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Харкові до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 06 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року, Московський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні заяви АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2-п-143/11 виданих 02 вересня 2011 року Московським районним судом м. Харкова, поновлення пропущеного строку для пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували у повній мірі усі фактичні обставини справи, оскільки не дослідили факт ненадсилання стягувачу державною виконавчою службою постанови про повернення виконавчого документа. Також заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не поновили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не взявши до уваги надані заявником пояснення щодо пропуску встановленого законом строку. Також заявник наполягає на тому, що є недопустимим, якщо остаточне судове рішення залишається невиконаним на користь будь-якої зі сторін спору.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, визначене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, за змістом якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на зазначену відсилочну норму, колегія суддів надає оцінку приписам частини першої статті 353 ЦПК України та зауважує, що право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання визначене пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України, водночас право на касаційне оскарження такої ухвали після її перегляду апеляційним судом процесуальний закон не визначає.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на зазначене у відкритті касаційного провадження в частині оскарження судових рішень щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання слід відмовити.

Щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого листа.

За змістом пункту 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справі № 2-836/11 на предмет законності та обґрунтованості в частині видачі дубліката виконавчого листа сформулювала у постанові від 21 серпня 2019 року правовий висновок про те, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, дублікат виконавчого листа може бути виданий за умови подання стягувачем відповідної заяви в межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема звернення з такою заявою за умови поновлення судом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскаржуваними судовими рішеннями встановлено факт пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди не встановили підстави для поновлення такого строку.

Оскаржувані судові рішення набрали законної сили, касаційному оскарженню в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не підлягають. Отже, в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України зазначена обставина має преюдиційне значення.

Враховуючи доведеність факту пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та зводяться до бажання домогтися повторного розгляду справи, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційного провадження в частині видачі дублікатів виконавчих листів на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. М. Ситнік