Справа № 161/16368/24

Провадження № 2-о/161/551/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року                        м. Луцьк

       Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді                 Антіпової Т.А,

з участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою   ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Біцулова Анна Анатоліївна звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. Просить суд встановити факт смерті сина заявника, громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Комсомольське, Старобешівського району, Донецької області, з підстав, викладених в заяві. Свідоцтво про смерть було видано установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, в прохальній частині заяви просили проводити розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю.

Представник заінтересованої особи: Луцького відділу ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області Західного МУМЮ в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заяв до суду не надіслав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, з`ясувавши позицію заявника, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено, що заявник є батьком померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , де в графі «батько» вказаний « ОСОБА_1 » (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в у місті Комсомольське, Старобешівський район, Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19 березня 2024 року, виданим на тимчасово окупованій території України (а.с. 8).

Згідно довідки про причину смерті № 2851 від 18 березня 2024 року, причина смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : множинна вогнепальна вибухова травма тіла (а.с.7).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно із ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Згідно з розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2024 року «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалась антитерорестична операція» встановлено місто Комсомольське, Старобешівський район, Донецької області входить до переліку територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За приписами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 № 545 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації та результатів розтину.

Розділом 1 п.3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 передбачено, що за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових ––записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, з із змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідно заявнику для державної реєстрації смерті батька, отримання свідоцтва про смерть Українського зразку та вирішення питання про оформлення спадщини після померлого.

Також судом враховано, що вищевказаний факт не може бути встановлений в іншому порядку, крім судового.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що заявником доведено належними доказами, факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його сина є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

На підставі ст. ст. 3, 9, 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 263-265, 315-317, 319 ЦПК України, суд, -

       У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території– задовольнити.

Визнати встановленим факт смерті, а саме, що ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Веймар, Німеччина, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме – в місті Комсомольське, Старобешівський район, Донецької області внаслідок множинної вогнепальної вибухової травми тіла.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області                 Т.А.Антіпова