ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 р.                                                                        м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , - адвоката Бошелюк Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бошелюк Ю. М. на постанову судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 серпня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн 60 коп. судового збору в дохід держави.

Згідно постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 693817 від 28.06.2024 року, ОСОБА_1 28 червня 2024 року о 21 год 40 хв. в м. Чернівцях по вул. Маланчука, 38 керував автомобілем «Тойота Камри», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у стані, що підтверджено відповідним висновком № 739 від 28.06.2024.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокатом Бошелюк Ю. М., подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях її довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому, суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду.

ЄУНСС: 725/6401/24                        Головуючий у І інстанції: Галичанський О. І.

Номер провадження: 33/822/561/24        Головуючий в апеляційній ін-ції: Давній В. П.

Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні в своїй сукупності докази того, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння у вказаний в протоколі час та місце. Із фрагменту відео не міститься доказів керування ТЗ апелянтом.

Вказує на те, що в матеріалах справи відсутня будь-яка постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що на думку сторони захисту є додатковим підтвердженням того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем.

Також не було підстав у працівників поліції для проведення огляду ОСОБА_1 , оскільки ними не було встановлено та оголошено жодних ознак наркотичного сп`яніння у останнього.

Зазначає про те, що працівниками КМУ «ЧОНД» всупереч вимогам Інструкції не проводилися лабораторні дослідження біологічної речовини її довірителя, при тому, що без отримання результатів лабораторних досліджень в силу п.п. 3,15, 3,16, працівники ЧОНД взагалі не мали права складати відповідний висновок.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомив суд про поважність причин його неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Бошелюк Ю. М., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 693817 від 28.06.2024 року (а. с. 1); направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп`яніння (а. с. 2); медичний висновок № 739 від 28.06.2024 року (а. с. 3); відеозапис з нагрудної камери працівника поліції (а. с. 6), що здійснював оформлення.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.

Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2. 9 а ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану сп`яніння.

Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).

Положеннями п. 1. 5 ПДР України встановлено, що водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами.

З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що відеозапис розпочинається з того, як до припаркованого транспортного засобу «Тойота Камри», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючим двигуном, підходять поліцейські, ОСОБА_1 стоїть біля багажника нерухомого, припаркованого автомобіля та повідомляє, що це автомобіль дружини. Надалі поліцейські просять пред`явити документи, ОСОБА_1 пред`являє. Потім працівники поліції стверджують, що отримали звернення про те, що водій керує автомобілем в стані сп`яніння, однак останній категорично заперечував вказане та погодився пройти огляд.

Зазначені обставини були підтверджені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як в апеляційній скарзі, так і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду.

При цьому, сторона захисту категорично заперечувала факт зупинки її підзахисного автомобіля поліцейськими, так і факт керування вищевказаним транспортним засобом в стані сп`яніння.

Сторона захисту неодноразово звертала увагу суду на те, що огляд на стан сп`яніння законодавство пов`язує виключно з фактом зупинки транспортного засобу. Знаходження біля транспортного засобу, який не є в стані руху, не є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Районний суд не надав належної правової оцінки вказаному факту, та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім цього, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційним судом було встановлено ряд порушень при складанні працівниками патрульної поліції зазначеного протоколу, зокрема ст. 256 КУпАП, п. 2.6. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ч. 11 розділу 2 Інструкції, ч. 4 ст. 256 КУпАП.

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 28 червня 2024 року о 21 год 40 хв. в м. Чернівцях по вул. Маланчука, 38 автомобілем «Тойота Камри», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить моменту зупинки ОСОБА_1 , а починається із моменту, коли останній стоїть біля багажника нерухомого, припаркованого автомобіля та до нього підходять працівники поліції.

З відеозапису неможливо встановити усі обставини події, окрім того, що на відеозаписі не зафіксовано моменту зупинки поліцейськими транспортного засобу на ньому відсутнє фіксація поінформування ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»; роз`яснення ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП; усієї процедури проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема, на ньому відсутня процедура виявлення ознак наркотичного сп`яніння.

Разом з цим, матеріали даної справи не містять, як постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, так і документально підтвердженого факту звернення громадян, про нібито перебування ОСОБА_1 та керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений, а тому він не може бути суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки безпосередньо уповноваженою особою не було встановлено сам факт керування особою транспортним засобом до його зупинки, подальша вимога поліцейського до даної особи пройти огляд на стан сп`яніння, носить неправомірний характер.

Окрім цього, відеозапис, наданий працівником поліції не має підтвердженої інформації щодо встановлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, оскільки з наданих відеозаписів не убачається жодних дій по їх встановленню і їх оголошення ОСОБА_1 .

За наведених обставин, апеляційний суду приходить до висновку, що зазначення працівниками поліції таких ознак в протоколі само по собі не може свідчить про їх наявність.

При цьому, сторона захисту у апеляційній скарзі зазначала, що не було зупинки транспортного засобу, останньому безпідставно було запропоновано пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не встановлюючи при цьому ознак сп`яніння.

Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки сп`яніння, а тому й підстав, згідно Інструкції 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Що стосується наявного в матеріалах справи медичного висновку, то дані висновку № 739 від 28.06.2024 р. щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан, зокрема наркотичного сп`яніння, за обставин не проведення лабораторного дослідження, відповідно до вимог п. 22 Розділу ІІІ Інструкції, є недійсними і не можуть бути покладені в обґрунтування доведеності вини особи, а відтак суд визнає їх недостовірним та недопустимим доказом у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції У країни презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачаться на його користь.

З урахуванням викладеного, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130, 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , - адвоката Бошелюк Ю. М., – задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя

Чернівецького апеляційного суду                                В. П. Давній