Справа № 2 –а -733\2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року
Армянський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Шестаковської Л.П., за участю секретаря Усікової А.А., позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Армянськ АР Крим адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Армянської міської Ради про зобов’язання сплатити грошову допомогу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Армянської міської Ради (надалі УПСЗН) про зобов’язання доплатити щорічну щорічну грошову допомогу, як учаснику бойових дій та інваліду другої групи до 5 травня 2008 р. в сумі - 3448 грн., мотивуючи тим, що згідно зі ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003 р. їй щорічно до 5 травня повинні були виплачувати вказану допомогу, однак, відповідач щорічно недоплачував йому таку допомогу саме тому позивач вимагає в судовому порядку зобов’язати відповідача сплатити їй 3448 грн.
Позивач в суді позові підтримала та просить його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, на підставі поданих письмових заперечень. Крім того відповідач просив застосувати правила ст. ст. 99 – 100 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.
Ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.2003 р. ст.13 передбачено, що інвалідам війни 2 групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи здійснюється у розмірі 400 грн.00 коп.
Отже на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким чином, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ».
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», як на підставу для задоволення його позовних вимог не приймаються судом з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів - положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як інваліду війни до 5 травня 2008 року є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 160-163,167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Армянської міської Ради соціального захисту населення Армянської міської Ради про зобов’язання сплатити грошову допомогу – залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим шляхом подачі через Армянський міський суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з одночасним направленням її копії до апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Суддя ____________________