КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Морозовського В.І.
При секретарі : Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у
Вінницькій області на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 липня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2010 року, встановила :
У липні 2010 р. ОСОБА_1 та ще вищезазначені військові пенсіонери звернулись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області незаконно відмовляє їм у перерахунку пенсії в якій не враховано:
- премія в розмірі 33,3 % всього обсягу грошового забезпечення, яка передбачена Указами Президента України № 615/95 від 14.07.1995 р. та № 923/96 від 04.10.1996 р., а також постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. № 829;
- 40% надбавки за службу в Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України № 847/99 від 14.07.1999 р.;
- 100% щомісячної надбавки, передбаченої Указом Президента України № 173/2002 від 23.02.2002 р.;
- щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбаченої Указом Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 р.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.07.2010 р. позовні вимоги задоволені повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині недоврахування та невиплати пенсії позивачам; зобов’язано дане управління пенсійного фонду перерахувати позивачам суму пенсії з урахуванням наведених премій та надбавок та здійснити перерахунок суми пенсії; судові витрати покладено на відповідача.
Додатковим рішенням цього ж суду від 08.11.2010 р. у розподіл судових витрат стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області посилається на порушення норм матеріального і процесуального права у зв’язку з чим ставить питання щодо скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення управління пенсійного фонду просить його скасувати, вважаючи порушеними норми процесуального закону.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону, як в частині розгляду справи з порушенням правил цивільної процесуальної співучасті позивачів за наявним індивідуальним, а не спільним інтересом по відношенню до відповідача, так і щодо інших питань, які мав би вирішити суд (ст.214 ЦПК), ухвалене рішення не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачів звільнено з військової служби в запас, зокрема:
1) підполковника ОСОБА_1 наказом командира військової частини (по особовому складу) №5 від 09.01.1992 р. за віком.
2) майора ОСОБА_2 наказом № 212 від 10.09.1992 р. по скороченню штату.
3) майора ОСОБА_3 наказом № 268 від 02.12.1999 р. за станом здоров’я.
4) старшого прапорщика ОСОБА_4 наказом № 03-ПМ від 08.05.1992 р. за станом здоров’я.
5) капітана ОСОБА_5 наказом № 45 від 04.05.1991 р. за віком.
6) майора ОСОБА_6 наказом № 39 від 16.02.1995 р. за власним бажанням.
7) прапорщика ОСОБА_7 наказом № 208 від 17.08.1989 р. за вислугою строку служби.
8) майора ОСОБА_8 наказом № 240 від 19.12.1995 р. за віком.
9. старшого прапорщика ОСОБА_9 наказом № 56 від 18.03.1996 р. за віком.
10. старшого сержанта ОСОБА_10 наказом № 141 від 31.05.2001 р. за станом здоров’я.
11. ОСОБА_11 наказом № 168 від 12.11.1991 р. за віком.
12. старшого прапорщика ОСОБА_12 наказом № 217 від 12.09.1996 р. за скороченням штату.
13) старшого прапорщика ОСОБА_13 наказом № 180 від 21.08.1991 р. за неможливістю використання у зв’язку з проведеними організаційними заходами.
14) капітана ОСОБА_14 наказом № 260 від 28.11.2003 р. за станом здоров’я.
15) капітана ОСОБА_15 наказом № 212 від 22.10.1993 р. за віком.
16) підполковника ОСОБА_16 наказом № 10 від 20.07.1992 р. за віком.
17) підполковника ОСОБА_17 наказом № 14 від 23.01.1997 р. у зв’язку зі скороченням штату.
18) ОСОБА_18 наказом № 49 від 06.1993 р. у зв’язку зі скороченням штату.
19) підполковника ОСОБА_19 наказом № 39 від 17.02.1998 р. за станом здоров’я.
20) молодшого сержанта ОСОБА_20 наказом № 82 від 01.05.2001 р. у зв’язку з організаційно-штатними заходами.
21) старшого прапорщика ОСОБА_21 наказом № 100 від 31.07.1997 р. за віком.
22) майора ОСОБА_22 наказом № 294 від 28.12.1998 р. за віком.
23) майора ОСОБА_23 наказом № 119 від 13.10.2000 р. за станом здоров’я.
24) старшого прапорщика ОСОБА_24 наказом № 014-ПМ від 11.06.1997 р. за віком.
25) капітана ОСОБА_25 наказом № 79 від 21.04.1999 р. за віком.
26) майора ОСОБА_26 наказом № 260 від 13.12.1991 р. за віком.
27) капітана ОСОБА_27 наказом № 49 від 27.02.1989 р. за по хворобі,
28) старшого прапорщика ОСОБА_28 наказом № 220 від 02.11.1998 р. за віком.
29) старшого прапорщика ОСОБА_29 наказом № 24 від 31.01.1991 р. за віком.
30) старшого прапорщика ОСОБА_30 наказом № 9 від 15.01.1996 р. за віком.
31) старшого мічмана ОСОБА_31 наказом № 22 від 30.01.1990 р. за вислугою строку служби.
32) старшого прапорщика ОСОБА_32 наказом № 169 від 01.09.1999 р. за станом здоров’я.
33) капітана ОСОБА_33 наказом № 204 від 28.08.1997 р. за віком.
34) старшого прапорщика ОСОБА_34 наказом № 022-ПМ від 03.1993 р.
35) старшого прапорщика ОСОБА_35 наказом № 5 від 05.01.2003 р.
36) старшого прапорщика ОСОБА_36 наказом № 140 від 13.07.1994 р.
37) капітана ОСОБА_37 наказом № 130 наказом № 130 від 31.08.1992 р.
В розрахунок призначеної позивачам пенсії, в кожному конкретному випадку, включені посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років та інші виплати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку настання обставин, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії після звільнення зі служби, серед яких є зміна розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, позивачі мають право на перерахунок раніше призначених пенсій з тієї ж дати, з якої підвищується грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його у невідповідності з обставинами справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р., № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їх сімей» пенсії перераховуються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за наукову ступінь, вчене звання, кваліфікацію та умови служби).
Закон України № 1769-VI «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який набув чинності 01.01.2005 р., не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01.01.2005 р., задоволенню не підлягають.
Вказана правова позиція знайшла чітке відображення в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 15.04.2005 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Посилання позивачів на Указ Президента України від 14.07.1995 р., № 615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», Указ Президента України від 04.10.1996 р., № 923/96 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», Указ Президента України від 14.07.1999 р., № 847/99 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», Указ Президента України від 23.02.2002 р., № 173/02 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», Указ Президента України від 05.05.2003 р., № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Постанову Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р., № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» є необґрунтованими, оскільки ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ до 01.01.2005 р. не була змінена, тому відповідач, діючи у спосіб та в межах закону, правомірно відмовив у нарахуванні до пенсій нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, запроваджених після звільнення позивачів зі служби.
На зазначені обставини суд належної уваги не звернув, як і на те, що до позовної заяви не додані, а в справі відсутні, документи стосовно звільнення ОСОБА_38, призначеної йому пенсії та проходження військової служби взагалі.
Однак суд першої інстанції, не вдаючись до з’ясування цього питання, задовольнив вимоги даного позивача, хоча з огляду положень ст. 10 ЦПК у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Ще одним питанням є неправильне застосування судом позовної давності, яка відповідно до ст. 256 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності згідно ст. 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, перебіг трирічного строку позовної давності необхідно обраховувати з моменту встановлення надбавок згідно Указу Президента України від 14.07.1999 р. № 847/99; 100% надбавки встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 р. № 173; надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 р. № 389/2003; включення премії 33,3 % відповідно до Указу Президента України від 14.07.1995 р. № 615/95 та від 04.10.1996 р. № 923/96; а також постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. № 829.
Оскільки причини пропущення строку позивачами не обґрунтовані поважними причинами, відтак у задоволенні позову слід відмовити ще з підстави спливу позовної давності (ч.4 ст. 267 ЦК).
За вищенаведених обставин рішення суду першої інстанції залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд розподіляє судові витрати між сторонами у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК, зокрема державне мито з позовної заяви і витрати на інформаційно-технічне забезпечення, сплату яких судом першої інстанції всупереч закону від позивачів не вимагалося, належать стягненню з кожного з них на користь держави.
Понесені управлінням пенсійного фонду витрати з інформаційно-технічного забезпечення апеляційного розгляду справи, що документально підтверджені платіжним дорученням № 2113 від 18.08.2010 р., слід присудити з позивачів.
Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 липня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_39, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 по 51 грн. державного мита з кожного на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_39, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 солідарно на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.І.Морозовський
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна