КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Мішеніної С.В.
При секретарі : Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 серпня 2010 року, встановила :
У квітні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом з тих підстав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує передбачені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) державну та додаткову пенсії. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову управління пенсійного фонду привести їх у відповідність із останніми, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки з 01.09.2007 р. по 31.12.2010 р.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 30.08.2010 р. позов задоволений частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку державної та додаткових пенсій протиправною; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов’язано з виконанням обов’язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р. по 31.08.2010 р. та здійснити виплату позивачу пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, відповідно до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р.
В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, порушує питання про скасування судового рішення в частині зобов’язання управління нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії та зобов’язати залучене апеляційним судом до участі у справі Державне казначейство України перерахувати на рахунок управління пенсійного фонду кошти для виплати заборгованості пенсіонеру.
Вважаючи рішення законним і правильним, ОСОБА_1 у письмовому запереченні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено причинний зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за шість мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону № 796.
Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремими категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, що становить 19 грн. 91 коп.
З доводами апелянта, які в основному зводяться до того, що обчислення пенсій повинно проводитися з розміру 19 грн. 91 коп., визначеного вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1, з посиланням на статтю 54 Закону № 796, згідно з якою порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України, на думку колегії суддів не можна визнати обґрунтованими.
Аналогічній оцінці слід віддати посилання управління пенсійного фонду про те, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону № 1058 суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Так, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 756. Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремими категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Наведена правова позиція також відображена у неодноразових постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, ухвалених у порядку письмового провадження за винятковими обставинами, наприклад від 24.03.2009 р. за скаргою ОСОБИ 1 у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Окрім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується і з висновком суду щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р. виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким було скасовано відповідні соціальні пільги оспорюваній категорії громадян, втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 09.07.2007 р., і з цього часу відновила дію норма основного Закону.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по ІІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність управління пенсійного фонду є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, в періоді з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у зв’язку з дією положень п. 28 розд. ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому висновок суду щодо зобов’язання відповідача провести такий перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. – є вірним.
Згідно з п.п.7 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсій не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є помилковими і висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області відхилити, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис С.В.Мішеніна
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна