Справа № 2-210/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 8 листопада 2010 року             м. Івано-Франківськ

    Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

    головуючого-судді:     Антоняк Т. М.

      секретаря:                         Барабаш М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, суд  –

встановив:

    Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8912 грн. 67 коп. за послуги теплопостачання.

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, суду пояснила, що відповідач заборгував перед позивачем в період з 01.11.1999 року по 01.09.2008 року 8912,67 грн. Станом на 01.09.2005р. заборгованість за надані послуги становила 5094,77 грн., яку відповідач визнав, оплативши у листопаді 2005 року грошові частину грошових коштів чеком за рахунок заощаджень в Ощадбанку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №664 від 29.07.2005р. “Про заходи, щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за комунальні послуги", що свідчить про визнання боргу відповідачем. Просила вимоги позову задоволити.

    Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили  в позові Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго» відмовити, вказавши, що 2417 грн 93 коп є сумою, яка знаходиться поза межами строку позовної давності, а тому клопотали про застосування цього строку. Відповідачем не вчинено жодних дій, які б свідчили про визнання наявності заборгованості перед позивачем. Оплата ним коштів в сумі 3158,69 грн. в листопаді 2005р. свідчить виключно про те, що він перерахував позивачу кошти за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що були спожиті ним на день оплати. Крім цього послались на наявність пільг у відповідача,що не були враховані при обрахунку забогованості. Просили в задоволенні позову відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Встановлено, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року позивач повинен надавати послуги теплопостачання.

    Також встановлено, що 15 листопада 1999 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання (а.с. 30-35), відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати відповідачеві послуги з гарячого водо, теплопостачання, а відповідач — здійснювати оплату за споживаня і користування послугами.

    Згідно договору уступки вимоги №6.1, укладеному між позивачем, як первісним кредитором, та ЖЕО №6, як новим кредитором, встановлено, що первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги усіх мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі первісного кредитора (а.с. 6).

 Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,сплатити гроші,тощо), або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. А ч.3 цієї статті встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовістності, розумності та справедливості.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

    Відповідно до представленого позивачем розрахунком боргу вбачається, що станом на 01.09.2008 року виникла заборгованість в загальній сумі 8912 грн. 67 коп. (а.с. 7).

    За змістом вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

    Як вбачається з поданих доказів сума боргу за період з 01.11.1999р по 01.09.2005р. виникла поза межами строку позовної давності. Посилання позивача на добровільну проплату відповідачем заборгованості як на підставу переривання строку позовної давності слід оцінювати критично, оскільки такі обставини не знайшли свого підтвердження доказами.

    Тому вимога про стягнення зазначеної суми боргу підлягає частковому задоволенню, тобто в межах загального строку позовної давності, що передбачений ст. 257 ЦК України. З урахуванням проведених за вказаний період нарахувань позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 3817,90 грн.

    В решті вимог позову щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5094 грн. 77 коп., що виникла станом на 01.09.2005 року слід відмовити на підставі ст. 267 ЦК України у зв’язку з спливом строку позовної давності, що передбачений ст. 257 ЦК України.

    За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

    На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, Правил надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №-1497 від 30.12.1997 року, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,  затверджених Постановою КМУ №-630 від 21.07.2005 року, ст. 11, 15, 16, 257, 267, 509, 510, 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215 України, суд, –

вирішив:

    Позов задоволити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго" – 3817 грн. 90 коп. заборгованості по оплаті за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачаня.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго" 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету 51 грн. судового збору.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

    Суддя:                                                                           Антоняк Т. М.