У Х В А Л А
Іменем України
17 грудня 2010 року. Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
Крегула М.М.. /головуючого/, Лізанець П.М., Марчук О.П.
з участю прокурора - Ісака В.М.
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року, якою задоволено подання начальника відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 292 КК України
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 , приватного підприємця, українця, гр.-на України, не судимого, одруженого.
З постанови суду вбачається, що органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що в період з травня 2010 року по 15 вересня 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 умисно, таємно з корисливих спонукань з метою незаконного заволодіння в майбутньому нафтопродуктами, шляхом пошкодження здійснили незаконну «врізку» на 385 кілометрі продуктопроводу ДП « ПрикарпатЗахідтранс» сполученням Самара (Росія) – Нігбаргань (Угорщина) з відводом довжиною 150 метрів до території, розташованої в с. Барвінок, вул.. Лісна б/н , яка належить приватному підприємцю ОСОБА_11,що призвело до порушення нормальної проботи зазначеного трубопроводу, чим завдали ДП« ПрикарпатЗахідтранс» матеріальної шкоди на загальну суму 28 тис. 896 грн. 71 коп.
В постанові судді про задоволення подання начальника відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою зазначено, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства і суду, буде перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати займатись злочинною діяльністю.
В апеляції захисників адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вказується, що постанова суду від 18 листопада 2010 року є незаконною і необґрунтованою, у органу досудового слідства не було підстав для звернення до суду з поданням про обрання ОСОБА_5 цього запобіжного заходу, оскільки відносно нього постановою суду від 9 листопада 2010 року уже був обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд у кримінальній справі за №1235410/0, а обрання такого заходу у кримінальній справі за ч. 2 ст. 292 КК України яка постановою слідчого від 16 листопада 2010 року об’єднана з названою кримінальною справою не відповідає загальним вимогам кримінально-процесуального закону щодо мети та підстав обрання запобіжних заходів.
Крім того, за твердженням захисників, суд першої інстанції упереджено віднісся до обставин, що характеризують особу ОСОБА_5, який має постійне місце проживання , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується і не має намірів ухилятися від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі. Кримінальні справи порушені щодо ОСОБА_5 за ознаками вчинення ним злочинів , передбачених ч.5 ст. 185 та ч.2 ст. 292 КК України постановою слідчого від 16.11.2010 року об’єднані в одне провадження , а у вказаній справі йому і був незхаконно обраний цей запобіжний захід. Просять постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року скасувати, обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , які підтримали подану апеляцію у повному обсязі, промову прокурора, який вважає постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінальної справи, наданої суду слідчим , обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, намагання ухилитися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень та перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність , а також вік особи, стан здоров’я , вид діяльності, місце проживання, сімейний і матеріальний стан та інші обставини , що її характеризують.
Порядок та підстави обрання запобіжного заходу, його скасування чи зміну, строки тримання під вартою регламентується ст.ст. 148, 148,150,155,156, 165-1, 165-2 КПК України.
З матеріалів наданих судом та органом досудового слідства вбачається , що 15.09.2010 року щодо ОСОБА_5 та інших осіб СУ УМВС України в Закарпатській області було порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину , передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.
17.09.2010 року відносно ОСОБА_5 Ужгородським міськрайонним судом обрано запобіжний захід – взяття під варту.
09.11.2010 року постановою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у продовженні строків тримання під вартою щодо ОСОБА_5, та обрано запобіжний захід – підписку про невиїзд.
12.11.2010 року щодо ОСОБА_5, . та інших осіб СУ УМВС України в Закарпатській області було порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину , передбаченого ч.2 ст. 292 КК України.
16.11.2010 року кримінальні справи про обвинувачення ОСОБА_5, та інших осіб у вчиненні злочинів , передбачених ч.5 ст. 185 та ч.2 ст. 292 КК України об’єднані в одне провадження.
17.11.2010 року начальник відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області по об’єднаній кримінальній справі повторно звернувся з поданням до Ужгородського міськрайонного суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_5,
Відповідно до вимог ст. 156 КПК України , тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі , а також по приєднаній до неї справи або пред’явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Тобто, на момент звернення до суду з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_5 закінчилися , передбачені законодавством допустимі строки тримання останнього під вартою, які визначенні постановою суду.. Крім того, на вирішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться подання про продовженні строків тримання під вартою щодо ОСОБА_5, яке повернуто на новий судовий розгляд ухвалою апеляційного суду від 1 грудня 2010 року. За таких обставин суд першої інстанції зобов’язаний був повернути подання начальника відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області прокуророві без розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції при розгляді подання щодо ОСОБА_5, не дотримався вимог ст.ст. 14,155,156 КПК України, ст.29 Конституції України , ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод , відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, яку порушено як органом досудового слідства , так і судом першої інстанції
За таких обставин , апеляційний суд вважає, що постанова суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_5 є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає до скасування, а провадження за поданням – закриттю.
З врахуванням наведеного апеляція захисників підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляцію захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2010 року про обрання щодо підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 292 КК України ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту скасувати, а провадження за поданням начальника відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області про обрання йому запобіжного заходу тримання під вартою у цій справі закрити.
Судді : Крегул М.М., Лізанець П.М., Марчук О.П.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду М.М. Крегул
Керуючись ст..ст. 365 3666 КПК України, апеляційний суд, -
У х в а л и в :
Апеляцію адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року скасувати, а провадження у справі підозрюваному ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 292 КК України - закрити.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_7, який висловився проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що апеляція підлягає до задоволення, а постанова судді до скасування із таких підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 165-3 КПК України, у поданні слідчого як підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою зазначається причини, у зв’язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Приймаючи рішення за поданням, суддя не перевірив і не врахував усі ці підстави та обставини, що наведені в поданні і які, згідно ч.3 ст. 165-3 КПК України, повинні враховуватися. Зокрема, в постанові не зазначено чи враховано при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, причини, у зв’язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить ще дослідити в процесі розслідування справи та обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Суд, як видно із постанови, вирішив усі питання, які уже вирішувались судом при обранні цій особі запобіжного заходу - тримання під вартою, тобто передбачені ст. 148 КПК України та не перевірив наведені в поданні підстави, що свідчить про однобічність його вирішення.
Як видно, подання слідчого вирішено одностороннє, не враховано і пояснення слідчого про те, що такий строк необхідно продовжити в розумних строках, усього до трьох місяців, а тому постанова про відмову в продовженні запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є необґрунтованою і підлягає до скасування.
Не відповідає вимогам ч. 3 ст. 165-3 КПК України і резолютивна частина постанови суду. Як вбачається з неї суд відмовив у поданні начальника слідчого відділення про продовження строку, а за змістом цієї норми, суд повинен, за наявності підстав, - відмовити в продовженні строку тримання особи під вартою, що не є ідентичним за своєю правовою формою.
При новому розгляді слід ретельно перевірити наведені в поданні підстави та обставини і вирішити зазначене питання у відповідності до вимог закону.
Із врахуванням наведеного, апеляція прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, суд , -
у х в а л и в :
Апеляцію прокурора задовольнити, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 9 листопада 2010 року про відмову в поданні начальника відділення СЧ СУ УМВС України в Закарпатській області про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою до трьох місяців скасувати, матеріали за поданням направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді :