Судове рішення #12587278

У  Х  В  А  Л  А

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2010  року                                                                                                 м. Ужгород

                Колегія  суддів  палати  в  кримінальних  справах  апеляційного  суду Закарпатської  області  у  складі :

Крегула М.М. (головуючого) ,  Лізанця П.М., Машкаринця М.М.

з  участю  прокурора  -  Сирохман   Л.І.

виправданого  -  ОСОБА_4

потерпілого  ОСОБА_5, його представника адвоката  - ОСОБА_6

 

розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  апеляцію  прокурора, який  приймав  участь у  розгляді  справи  в  суді першої  інстанції на  вирок  Ужгородського міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року.

           Цим  вироком  

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  тимчасово проживаючого в  АДРЕСА_1 раніше не судимого.

виправдано за  ч. 1  ст. 122  КК  України.

 Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що  31.08.2009 року близько 21 год. в м. Ужгороді по вул. Швабській біля кафе «Халіфа» умисно наніс ОСОБА_5 два удари правою рукою зажатою в кулак в ліву передню частину тулуба, внаслідок чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому 9-го ребра та травматичного набряк м’яких тканин лівої половини грудної клітки.

В  апеляції  прокурора вказується, що  виправдувальний  вирок суду  відносно ОСОБА_4 є незаконним та підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий розгляд до того ж суду у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, неповнотою судового слідства та допущенням істотних порушень кримінально - процесуального законодавства під час судового розгляду. Вважає, що на досудовому слідстві по кримінальній справі було зібрано достатньо доказів, що підтверджують вину ОСОБА_4 Зазначає, що в судовому засіданні за клопотанням захисника підсудного ОСОБА_4 було визнано речовим доказом та долучено до матеріалів справи диск, що містить відеозаписи про діяльність потерпілого ОСОБА_5 після бійки з ОСОБА_4, однак, даний диск не був оглянутий судом та пред'явлений учасникам судового розгляду. Крім того, захисником в ході судового розгляду кримінальної справи було заявлено клопотання про проведення додаткової експертизи з метою визначення ступеня  тяжкості  тілесних  ушкоджень, механізму та точного часу виникнення у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, яке було відхилено всупереч кримінально-процесуальному закону.  Також, в порушення вимог закону,  суд відмовив у задоволенні клопотання  прокурора Корнаш О.І. про  відкладення  розгляду справи, оскільки  він  раніше не  брав  участі  у розгляді  справи і  бажав  ознайомитися  с  нею, що позбавило прокурора можливості як державного обвинувача зробити висновок про повноту судового та досудового слідства по даній кримінальній справі та прийняти  участь у судових  дебатах. Зазначає також, що було порушено право підсудного на захист, оскільки  в  останньому  судовому  засіданні  та  в дебатах захисник  участі  не  брав.. В апеляції підкреслює, що вищенаведені обставини свідчать про порушення вимог ст. 323 КПК України про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи, тому просить скасувати вирок суд , а справу направити на новий судовий розгляд.

               Заслухавши  доповідача, прокурора, потерпілого ОСОБА_5, його представника адвоката  - ОСОБА_6 які  підтримали  апеляцію, пояснення ОСОБА_4, який   вважає  апеляцію прокурора  необґрунтованою , а  вирок  суду  законним , дослідивши  матеріали  справи, доводи    учасників  судового  розгляду , колегія  суддів  вважає, що  апеляція  підлягає  до  задоволення  з  таких  підстав.

             Згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд   за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.      

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

При  постановленні  виправдувального  вироку  щодо  ОСОБА_4  судом  не  дотримано  цих  вимог  цього  закону,  не   наведено мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення,  а до вироку   включено формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, чого  за  законом  не допускається.

 Так, у  вироку  суду  зазначено, що  суд  позбавлений  можливості   достовірно  встановити  чи  мало  місце  спричинення  потерпілому  тілесних  ушкоджень  підсудним посилаючись  на  показання  свідків  по  справі, які  нібито  заперечують  факт нанесення  удару.

Однак,  показання потерпілого  ОСОБА_5 як  і  свідка  ОСОБА_7 підтверджують зворотнє,  а  висновком  судово-медичних  експертиз  їх  показання  не  спростовано.

Не  відповідає  дійсності  і  твердження  суду  про те, що  інші  свідки  заперечують  факт  нанесення  підсудним  удару  потерпілому, оскільки  із  протоколу  судового  засідання  видно, що  інші  свідки  пояснили, що  просто   не  бачили цього моменту  за  різних  обставин, а  не  заперечували  цей  факт.  Як  видно ,суд  дав однобоку   оцінку  показам  потерпілого і свідка, які  вони  давали  під час судового розгляду.

Крім того,   суд  у  вироку  вказав, що  повторна  судово-медична  експертиза  №22  від  18.02.2010  року   не  усунула  протиріччя  викладені  у  висновку  судово-медичної  експертизи  №2187  від  01.12.2009  року, за  яким  не  виключається   можливість  спричинення  ОСОБА_5  ушкоджень  власноручно. Однак, при  наявності  таких  протиріч  у  доказах  суд  відповідно  до  вимог  ст.75  КПК  України повинен  був  призначити повторну експертизу із  залученням  інших  експертів, тим  більше  що  про це  самим  захисником  підсудного  адвокатом  ОСОБА_8  у  судовому  засіданні  було  заявлено  письмове  клопотання (а.с.167).  Крім того, у матеріалах справи відсутня постанова суду про відмову в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

    При  таких протирічивих  доказах  та  без  спростування   їх  іншими  доказами у  суду  не  було  достатніх  підстав  стверджувати про  відсутність   події  злочину.

                 Судом  при розгляді  справи  допущено  й  інші   істотні  порушення  вимог  кримінально-процесуального  закону.

                Так, відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється  за відсутністю події злочину,  за відсутністю в діянні підсудного складу злочину  чи  за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

            Відповідно  до  вимог  ст.ст.  334, 335  КПК  України мотивувальна  частина  виправдувального  вироку  повинна  містити  формулювання   обвинувачення, яке  пред’явлене  підсудному  і визнане  судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного  з  зазначенням  мотивів, з  яких  суд   відкидає  докази  обвинувачення. У  мотивувальній  частині  виправдувального  вироку  щодо  ОСОБА_4  судом   сумнівно наведено  дві взаємовиключні  підстави для  виправдання, а  саме за недоведеністю ( згідно  ст. 327  КПК - відсутністю) події злочину  та  за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, що  також  є  неприпустимим.

             Судом  при  розгляді  справи  не  забезпечено  також  право  прокурора  Корнюша  О.І., який  вперше  вступив  у   справу  на  ознайомлення  з  метріалами і  для  підготовки  до  участі   в  судовому  засіданні, що  є   істотним  порушенням  вимог  ст..  289  КПК  України, оскільки  суд  зобов’язаний  надати прокурору час  для  цього.  Все  це призвело  до  порушення   повноважень  прокурора, передбачених  ст.. 264  КПК  України. Більше  того, при  цих  порушеннях, прокурор відмовився  приймати   участь  у судових  дебатах, а  не  від  підтримання  обвинувачення, тому  у  суду  не  було  підстав  для   продовження  судових  дебатів  без  участі  прокурора, оскільки  це  суперечить  вимогам   про  обов’язковість  його  участі  у  розгляді  справи.

  В судовому засіданні захисником підсудного ОСОБА_4 – ОСОБА_8 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи фото та диску, що містять  записи про діяльність потерпілого ОСОБА_5 після бійки з ОСОБА_4. Згідно ст. 313 КПК України речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, - свідкам і експертам.   Тому, всі наявні в справі речові докази повинні бути дослідженні як судом, так і всіма іншими учасниками процесу. Огляд речових доказів може відбуватися у будь-який момент судового слідства, однак, як вбачається з протоколу судового засідання, цієї важливої процесуальної дії судом не було виконано.

Всупереч  вимогам  ст..  317  КПК  України  суд  також  дослідив  докази  у  справі  після  прийняття  рішення  про закінчення  судового  слідства, що  є  істотним  порушенням  вимог  закону.  

Крім  того, судом не вирішено і питання цивільного позову. Суд дійшов висновку, що потерпілим цивільний позов не було заявлено, однак в матеріалах справи міститься позовна заява ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди.

Таким  чином  суд  не  перевірив   обставини злочину  та  дії, у  вчиненні  яких  обвинувачується ОСОБА_4 , не  дослідив  належним  чином   наведені  в  обвинувальному  висновку  докази, на  дав  їм  відповідну  оцінку  в  їх сукупності , виклав  у  вироку  суперечливі   формулювання, допустив  істотні  порушення  вимог  кримінально-процесуального  закону, а  тому такий  вирок  не  може  залишатися  в  силі. Як  видно, під час судового розгляду справи допущено  такі  порушення  вимог  кримінально-процесуального  закону, які вплинули на  вирішення  питання  про невинуватість  виправданого,  а  тому  відповідно  до   ст.ст. 368, 369  КПК  України  вирок  підлягає  скасуванню.                                                  

            При  таких  істотних  порушеннях  вимог  кримінально-процесуального , однобічності і  неповноті   судового  слідства, апеляційний  суд  позбавлений  можливості в  порядку  ст.. 378  КПК  України  постановити  свій  вирок.

             З  врахуванням наведеного  апеляція   прокурора  підлягає  до  задоволення.

                Керуючись ст.ст. 365, 366  КПК  України, колегія  суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію  прокурора  задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року,  яким ОСОБА_4 за ст. 122 ч.1 КК України  виправдано  - скасувати.

Кримінальну справу за  обвинуваченням  ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд  до  того  ж  суду  в  іншому складі.

Судді :

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація