Справа № 2-2980/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Антоняк Т. М.
секретаря: Барабаш М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" про стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей, суд -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 600000 грн., подавши в процесі розгляду справи доповнення до позовної заяви, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" вартість товарно-матеріальних цінностей в сумі 600000 грн. та судових витрат, понесених по справі.
Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги доповненої позовної заяви підтримали з мотивів, викладених в ній. Просили позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник вимоги позовної заяви визнали, суду пояснили, що кошти згідно договору позики, укладеного між нею та позивачем були використані на придбання матеріально-товарних цінностей для реалізації в подальшому їх на ринку.При цьому вказує ,що шкода їй була завдана ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" в силу неправомірних дій.
Представник відповідача — ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю його вимог.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.12.2006 року між ОСОБА_1 та підприємцем-фізичною особою ОСОБА_2 укладено Договір безпроцентної цільової позики, відповідно до якого позивач надає відповідачу ОСОБА_2 безпроцентну цільову позику для закупки готового одягу та взуття і реалізації його в роздрібній торгівлі 600000 грн. терміном на три роки з моменту передачі грошей (а.с. 5-6). При цьому на час судового розгляду оригіналу боргового документу суду не представлено.
Як пояснила в судовому засіданні позивач та її представник, підприємець ОСОБА_2 на позичені кошти закупила готовий одяг та взуття з метою їх реалізації в роздрібній торгівлі на ринку в м.Кременчуці. Зазначені матеріально-товарні цінності вона зберігала в приміщенні, яке прибудоване до її власного торгового павільйону і ні за ким не рахується. 11.05.2007 року невідомі люди без попередження перекрили доступ до павільйону та вивезли в невідомому напрямку всі матеріально-товарні цінності. Оскільки з дня вивезення товарно-матеріальних цінностей пройшло більше трьох років, матеріальні цінності могли стати непридатними. Застарілі моделі можуть бути нереалізовані або реалізовані за значно нижчою ціною. Тому існують підстави вважати, що при поверненні товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_2, вона не зможе їх реалізувати та, відповідно, повернути борг за договором позики.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому суд бере до уваги те, що позивач, не довела факту передачі коштів за укладеним договором позики, відповідно до його умов. Визнання позову представником відповідача в даному випадку до уваги не слід брати, оскільки тільки вказане визнання не є належним засобом доказування правовідносин позики, а пояснення сторін з приводу обставин укладення та виконання умов цього договору були суперечливими.
Безпідставними є і вимоги до відповідача ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", оскільки позивач не представив доказів, в силу яких обставин, вказана юридична особа повинна відповідати за вищенаведеним борговим зобов»язанням між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Посилання на причинно-наслідковий зв»язок між позикою та заподіянням шкоди з сторони ТзОВ «Кременчуцька торгова гільдія» є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Згідно ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зазначеними нормами визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зазначених в позові обставин позивач не довела, чим не виконала вимоги ч.3 ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей в сумі 600000 грн. є необгрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 58-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд –
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія" про стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей в сумі 600000 гривень — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Антоняк Т. М.