Справа № 22ц-5419/10                                         Головуючий в 1 інстанції: Шумський А.А.

Категорія 37                                             Доповідач: Веремчук Л.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

17 грудня 2010 року                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Мудренко Л.І.

суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.

при секретарі Губарик К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Іваничівського районного   суду від 29 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_3 проживав у своєму власному будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконкому Іваничівської селищної ради (а.с.30). ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.36).

Після смерті спадкодавця відповідач являється єдиним спадкоємцем, прийняв спадщину після смерті свого дядька, що підтверджується  матеріалами спадкової справи № 53/2009 Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України  за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у   безпорадному стані. За правилами цієї норми закону позбавляються права на спадкування за законом особи, які відповідно до закону несли обов’язки щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач ніс відповідно до закону обов’язки щодо утримання спадкодавця і які саме.  

П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» слідує, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.  

Судом встановлено,  що померлий ОСОБА_3 за життя отримував доходи у вигляді пенсії та не потребував сторонньої матеріальної допомоги. Будь-яких доказів, що померлий потребував матеріальної допомоги в судовому засіданні не добуто. Не знайшло свого підтвердження пояснення позивача про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, і що останній перебував у безпорадному стані, а тому потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Позивач в судовому засіданні тієї обставини в порушення ст.60 ЦПК України  не довела.

   Ухилення від надання допомоги полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Такі дії характеризуються умисною формою вини.

 Навпаки, судом встановлено, що померлий не перебував у безпорадному стані і не потребував стороннього догляду, він самостійно забезпечував умови свого життя, отримував пенсію та самостійно нею розпоряджався, порався по господарству.

 Також судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував більшої допомоги, ніж йому її надавав відповідач, додатково просив цієї допомоги, і що надана  допомога була недостатньою.

Те, що спадкодавець іноді допомагав позивачеві рубати дрова не може бути тією обставиною, що дає підстави вважати перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Твердження позивачки про те, що поховання ОСОБА_3 провела вона, а не відповідач не може ставитись у залежність від отримання спадкоємцем спадщини, оскільки це питання вирішується в іншому правовому полі.

 Не може бути усунений від спадкування відповідач також через те, що не поставив надмогильного пам»ятника спадкодавцеві.

Зловживання спадкодавця спиртними напоями не може ставитись у вину відповідача, оскільки не встановлено, що спадкоємець сприяв цьому.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач є особою, для якої усунення від спадкування відповідача після смерті ОСОБА_3 породжує для нього пов»язані з спадкуванням права та обов»язки, визначені у ч.2 ст.1259 ЦК України, тобто позивач не довела, що має право вимоги про усунення відповідача від права на спадкування після смерті його рідного дядька. Відповідно до п.6 визщезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України факт ухилення особи від виконання обов»язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). В матеріалах справи відсутні такі докази, не посилається на них позивач у своєму позові. Такі докази не були предметом розгляду у суді першої інстанції, не посилається на них позивач і в апеляційній скарзі, позивач не заявила свого права на спадщину.

За таких обставин місцевий суд підставно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження в суді першої інстанції і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

 Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів  

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

Судді: