АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-11801/2010 р.                 Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.

Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 грудня 2010 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                             Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ВАТ «Запоріжвогнетрив», треті особи КП ВРЕЖО № 13, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2007 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала.

Зазначала, що з 1971 року постійно проживала і зареєстрована в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7, який помер у січні 2001 року.

Влітку 2007 року від працівників ЖЕУ дізналася, що у  серпні 1996 року займана нею квартира була приватизована на неї і її онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що відповідач з 1987 року разом зі своїми батьками виїхав на постійне проживання до Російської Федерації, а тому не міг бути учасником приватизації, просила про задоволення позову.  

Ухвалою   Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач і його представник двічі не з’явилися в судові засідання, про час і місце яких повідомлялися в передбаченому законом порядку, заяву про розгляд справи у їх відсутність не подавали.

Встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_3 в суді першої інстанції здійснювала за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_8 (а.с.12).

Позовна заява від імені ОСОБА_3, доповнення до позову підписані представником позивача, яка і приймала участь у судових засіданнях  (а.с. 3-5, 31-34, 74-76, 77, 93). В судові засідання ОСОБА_3 жодного разу не з’являлась, пояснення по суті позовних вимог не надавала.

В судові засідання, призначені на 25 грудня 2009 року і 25 січня 2010 року позивач і його представник не з’явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені завчасно, що підтверджується  розписками про вручення судових повісток представнику позивача (а.с.114,116).

Заява про розгляд справи у відсутність позивача до суду не надходила. Причини неявки в судове засідання позивач і його представник суду не повідомили.

За змістом ст. ст.169 ч.3, 207 ч.1 п.3 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки належним  чином повідомлений позивач і його представник повторно не з’явились в судове засідання, суд відповідно до ст.169 ч.3, 207 ч.1 п.3 ЦПК України обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомляв позивача про час і місце судового засідання безпідставні, оскільки відповідно до ст.76 ч.5 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається і врученням повістки цій особі.

Допущена судом першої інстанції помилка в назві предмету позову в оскаржуваній ухвалі не являється підставою для її скасування і може бути виправлена в інший спосіб.

Оскаржувана ухвала не перешкоджає повторному зверненню ОСОБА_3 до суду за захистом порушеного права.  

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :