Справа № 2-635/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 1 жовтня 2010 року             м. Івано-Франківськ

    Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:                                                                               Горейко М. Д.

 секретаря:     Гаврилюк Н.Я.

    за участю представника позивача по довіреності від 25.01.2010 року №90 Рокетської С.В., представника відповідачки по довіреності від 17.08.2009 року №1691 ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

встановив:

    Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року в сумі 14995,56 доларів США, що станом на день проведення розрахунку 10.04.2009 року відповідно до офіційного курусу НБУ по відношенню гривні до долара США становить 115248 грн. 25 коп., на автомобіль марки MITSUBISHI Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, що належить відповідачу ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 01.07.2008 року, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_3 отримала в позивача кредит в розмірі 14 000 доларів США строком до 03.07.2013 року зі сплатою 18% річних за час фактичного користування кредитом та зобов’язалась виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 10.04.2009 року за відповідачкою ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями у сумі 14995,56 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 13381,03 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 826,56 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 42,97 долари США; а також штраф (фіксована частина) в розмірі 32,47 доларів США та штраф (процентна складова) в розмірі 712,53 доларів США. ОСОБА_4, як майновий поручитель згідно договору застави рухомого майна, у випадку неналежного виконання позичальником кредитних зобов'язань  відповідає перед банком майном, що передав в заставу банку.

    В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути тільки з позичальника ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року в сумі 14 995,56 доларів США, що еквівалентно 115 248 грн. 25 коп.

    В судовому засіданні представник відповідачки не заперечив щодо заявленого боргу, однак ствердив, що відповідачка фінансово неспроможна погасити даний борг.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

04 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк  “Приват Банк", в подальшому назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приват Банк" та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №124К (а. с. 5зв. - 7), за яким банк надав, а позичальниця (відповідачка) отримала кредит в сумі 14 000 доларів США та зобов'язалась погасити кредит до 03.07.2013 року. Умовами п.4.1. кредитного договору (а. с. 6 зв. ) встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 18% річних.

    Згідно п. 4.4 кредитного договору (а. с. 6 зв. - 7 ) відповідачка зобов'язалася повертати кредитні кошти, проценти та винагороди за користування коштами щомісячно, вносячи їх відповідно до графіку погашення кожного місяця — не пізніше 10 числа кожного місяця.

    Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_3 неналежно виконує кредитні зобов'язання в частині строків та розмірів сплати відсотків за користування кредитними коштами та погашення кредиту, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року станом на 10.04.2009 року (а. с. 4), на 06.05.2010 року (а. с.43) та станом на 29.09.2010 року (а. с.47).

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

    Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

    Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

    Згідно п. 6.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку (позивачу) пеню у розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

    Відповідно до п. 6.2 кредитного договору за кожен випадок порушення графіку погашення кредиту та відсотків, позичальник – відповідач сплачує банку штраф у розмірі 2% та 10% від суми несвоєчасно погашеної частини кредиту в залежності від кількості днів прострочення.

    В пункті 6.5 сторони погодили, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-якими грошовими зобов'язаннями по договору більш ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк вимушений звертатись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

    Позивачем станом на 10.04.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року (а. с. 4), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідачки ОСОБА_3 перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 14 995,56 доларів США, з них — заборгованість за кредитом в сумі 13 381,03 долар США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 826,56 доларів США, пеня в розмірі 42,97 долари США; а також штраф (фіксована частина) в сумі 32,47 долари США, штраф (процентна ставка) в сумі 712,53 доларів США.

    Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором відповідачкою не представлено суду.

    Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч.1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

    З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №124К від 04.07.2008 року, між банком та відповідачем ОСОБА_4 04.07.2008 року укладено договір застави рухомого майна, відповідно до п.15.7.1 якого банк вправі з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки MITSUBISHI Lancer 1.6 Comfort 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 01.07.2008 року, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

    Однак, за змістом ст. 16, 20 ЦК України спосіб захисту порушеного права особа вибирає на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

    З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

    При вирішенні питання в якій саме валюті підлягає поверненню борг за кредитними зобов'язаннями, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог розділу 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю, валюта України є законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень оплати будь-яких вимог та зобов'язань. За змістом ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, але зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Таким чином стягненню з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ “ПриватБанк" підлягає заборгованість за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року в розмірі 115 248 грн. 25 коп., що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку становить 14 995,56 доларів США.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

    На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 546 ч.1, 548 ч.1, 611, 612, 554 ч. ч.1, 2, 1050 ч.2, 1054, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215,  ЦПК України, суд, -

вирішив:

    Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволити.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк", місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 — 115 248 грн. 25 коп. (сто п'ятнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 25 коп.), що еквівалентно 14 995,56 доларам США, заборгованості за кредитним договором №124К від 04.07.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_3, і на рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 — 1152 грн. 48 коп. витрат по оплаті судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:                                                                           Горейко М. Д.