Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 10176/10 Головуючий у 1 інстанції: Притуло Л.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі між власниками та про визначення порядку користування земельною ділянкою за ідеальними частками співвласників, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві приватної власності належить 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Відповідачці ОСОБА_3 належить 2/5 частин вказаного будинку. Також у користуванні сторін знаходяться земельні ділянки - під житловою забудовою та під багаторічними насадженнями, загальною площею 1899 кв.м. У генеральному плані чітко виділена площа її користування: за ОСОБА_4 закріплено 1450 кв.м., за ОСОБА_3 - 449 кв.м. Тривалий час ділянку, яка була під багаторічними насадженнями, розділяв паркан, який встановлювався за його рахунок, площею ділянки вони користувались разом. Однак, між ними склались неприязні відносини із-за межі. Відповідачка зняла паркан, пошкодила його насадження, самовільно захопила належну йому частину земельної ділянки.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визначити порядок користування земельною ділянкою під житловою забудовою та під багаторічними насадженнями, шляхом виділу земельної ділянки площею 1450 кв. йому, а земельної ділянки площею 449 кв.м. - ОСОБА_3
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі між власниками та про визначення порядку користування земельною ділянкою за ідеальними долями співвласників.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1, власником 2/5 частин якого є вона та 3/5 частин – ОСОБА_4 обслуговується земельною ділянкою площею 1910 кв.м. Враховуючи належну їй на праві приватної власності частину житлового будинку у її користування повинна перейти земельна ділянка, площею 764 кв.м., але на теперішній час фактично у її користуванні знаходиться земельна ділянка, розмір якої менше. Крім того, з моменту набуття ними права власності, вона та ОСОБА_4 самочинно збудували будівлі та споруди, у тому числі й прибудови до житлового будинку на які рішенням суду від 23.01.2008 року за ними було визнано право власності. На теперішній час, згідно з планом забудови загальна площа житлового будинку складає 117 кв.м., житлова 54,4 кв.м. В її користуванні знаходяться наступні приміщення: коридор «2-1», кімната «2-2», кухня «2-3», кімната «2-4». Також в її користуванні знаходяться підсобні приміщення: гараж «В-1», сарай «Р-1», літня кухня «Б-1», сарай «3-1», баня «К-1» та майстерня «Л-1». В користуванні позивача знаходяться всі інші кімнати та підсобні приміщення, позначені на плані у технічному паспорті на житловий будинок. Але житловий будинок до теперішнього часу не поділений у натурі між власниками.
Крім того, між нею та відповідачем виникають спори щодо порядку користування земельною ділянкою, яка обслуговує належний їй на праві приватної власності житловий будинок.
Посилаючись на зазначені обставини, просила по ділити у натурі житловий будинок між нею та ОСОБА_4, визначити порядок користування земельною ділянкою, яка обслуговує житловий будинок, згідно з частками власників у домоволодінні та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, яка закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1, за фактичним порядком користування сторін відповідно до 2 варіанту розділу висновку судової будівельно-технічної експертизи Регіонального судово-експертного бюро № 1343 від 06.09.2010 року.
Виділено ОСОБА_4 у користування земельну ділянку S-3, площею 1475,47 кв.м. (зелений маркер). Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку S-4, площею 455,24 кв.м. (жовтий маркер). Частину земельної ділянки S-1, площею 5,7 кв.м., та S-2, площею 4,4 кв.м. залишено у спільному користуванні сторін. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 24,50 грн.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за фактичним порядком користування сторін відповідно до 1 варіанту розділу висновку судової будівельно-технічної експертизи Регіонального судово-експертного бюро № 1057 від 29.05.2009 року.
Виділено ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (зелений маркер): приміщення 1-4, площею 13,4 кв.м.; 1-5 площею 7,0 кв.м.; 3-4 площею 12,0 кв.м.; 3-3, площею 6,3 кв.м., загальною площею 38,7 кв.м., які знаходяться в основній частині житлового будинку «А»; надвірні споруди, а саме: прибудову «а-1»; прибудову «а2-1»; прибудову «аз»; літню кухню-гараж «Д-1»; гараж «Е-1»; гараж «Е-1»; сарай «Ж-1»; майстерню «М-1»; убиральню «П»; огорожу «АДРЕСА_1»; ворота; свердловину «АДРЕСА_2»; вигрібну яму «№3».
Виділено ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 (жовтий маркер): приміщення 2-2, площею 11,2 кв.м.; 2-3, площею 7,7 кв.м., загальною площею 18,9 кв.м., які знаходяться в основній частині житлового будинку «А»; житлову прибудову «А1-1»; надвірні споруди, а саме: прибудову «а1-1»; літню кухню «Б-1»; гараж «В-1»; сарай «З-1»; баню «К-1», майстерню «Л-1»; убиральню «О»; сарай «Р-1»; огорожу; ворота; водопровід «№4».
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, в частині поділу земельної ділянки ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце невідповідність обставин, що мають значення для справи, оскільки суд не прийняв до уваги, що порядок користування земельною ділянкою між сторонами не склався, що підтверджено показаннями свідків. Визначивши фактичний порядок користування земельною ділянкою, який зазначив ОСОБА_4 у позові, суд позбавив її частини земельної ділянки, якою вона користувалася та визначив їй в користування значно меншу частку у відповідності до її 2/5 частин житлового будинку. За цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з частками власників у домоволодінні, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою за фактичним користуванням, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою за ідеальними частками.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яка закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1 за ідеальними частками, та визначивши порядок користування зазначеною земельною ділянкою за фактичним порядком користування, відповідно другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1342 від 06.09.3010 року, задовольнивши таким чином позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склався порядок користування земельною ділянкою, однак він не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудова міських сільських поселень», відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1342 від 06.09.3010 року, а тому визначив порядок користування земельною ділянкою за фактичним користуванням з урахуванням вимог п.3.25 ДБН 360-92 та виділив у користування ОСОБА_4 1475.47 кв.метрів, а у користування ОСОБА_3 – 455.24 кв.метрів. У загальному користуванні сторін залишив земельну ділянку площею 5,7 кв. метрів та 4,4 кв.метрів.
Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, при його ухваленні судом неповно з’ясовані обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 3/5 частин та 2/5 частин відповідно (а.с. 6-9).
Земельна ділянка, що відведена для обслуговування житлового будинку та ведення садівництва у власність або постійне користування сторін у встановленому порядку не передавалась.
Вирішуючи спір, та визначаючи порядок користування земельною ділянкою за фактичним порядком користування, за 2 варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1342 від 06.09.3010 року, з урахуванням вимог п.3.25 ДБН 360-92 та виділяючи у користування ОСОБА_4 1475.47 кв.метрів, а у користування ОСОБА_3 – 455.24 кв.метрів, суд першої інстанції не прийняв до уваги роз’яснення, що викладені у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", відповідно яких, порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок.
Як встановлено в ході перегляду рішення суду в апеляційному суді, будь-які угоди між сторонами не укладалися, а земельною ділянкою вони користувалися виходячи із визначеного колишніми власниками житлового будинку, фактичного користування земельною ділянкою, та сплачували земельний податок - ОСОБА_4- з 2002 року по 2004 рік із земельної площі 1450 кв.м., а в період з 2005 року по 2007 рік з площі 1146 кв.м., а ОСОБА_3 сплачує земельний податок, виходячи із розміру земельної ділянки -0,076400 га (а.с. 53). Дана обставина підтверджує відсутність визначеного сторонами порядку користування ділянкою.
Відповідно до роз’яснень п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року, у разі, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд залишив поза увагою, що позивач звернувся до суду з такими позовними вимогами, оскільки сторонами не досягнуто порядку користування земельною ділянкою. Суд не звернув уваги, що зустрічний позов ОСОБА_3 зводився до поділу житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельної ділянкою у відповідності до ідеальних часток власників домоволодіння, оскільки порядок користування земельною ділянкою між ними не визначався та не встановлювався, і тому саме з цього приводу виник спір.
Суд не дав оцінки тій обставині, що розміри спірної земельної ділянки значно різняться в матеріалах справи: в позовній заяві, в генеральному плані від 03 вересня 1953р., в довідці Державної податкової адміністрації, висновках Управління земельних ресурсів та ін., що додатково підтверджує обставину відсутності сталого визначеного сторонами фактичного порядку користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Позивач ОСОБА_4 погодився з рішенням суду про поділ житлового будинку відповідно до часток права власності погодився, рішення суду не оскаржував, а тому порядок користування земельною ділянкою повинен бути визначений відповідно часток у праві власності на житловий будинок.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини справи, та оцінивши їх в сукупності згідно вимог ст. 10,60,212 ЦПК України, судова колегія прийшла до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою за ідеальними частками співвласників, та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою за фактичним користуванням.
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2010 року у цій справі в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, яка закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1 за фактичним порядком користування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою за фактичним користуванням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою за ідеальними частками співвласників задовольнити.
Визначити порядок користування земельною ділянкою яка закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1 в ідеальних частках, по 1 варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи Регіонального судово-експертного бюро № 1343 від 06.09.2010 року, ОСОБА_4 – 3/5 частки, що становить 1159,44 кв.м., ОСОБА_3 – 2/5 частин, що становить 771.27 кв.м.
У спільному користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_3залишити земельну розміром 5,7 кв.метрів та 4,4.кв.метрів.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: