Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-10772/10 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М..
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Запорізького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Запорізького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» (далі ПАТ «Мегабанк»), ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.03.2007 року між нею та ВАТ «Мегабанк», назву якого змінено на ПАТ «Мегабанк», було укладено договір поруки № 18-07П/2007-п, згідно якого вона взяла на себе зобов’язання солідарно відповідати перед ПАТ «Мегабанк» за отриманий ОСОБА_4 кредит по кредитному договору, укладеному між відповідачами 22.03.2007 року за № 18-07П/2007.
У подальшому до вказаного кредитного договору між відповідачами було укладено додаткові угоди №№ 1,2,3,4, якими вносилися суттєві зміни до умов кредитного договору стосовно розмірів комісій, відсотків, графіків погашення заборгованості по кредиту. Вказаними угодами збільшено об'єм зобов’язання ОСОБА_4 перед ПАТ «Мегабанк», що також збільшило об'єм відповідальності поручителя перед кредитором, про що ПАТ «Мегабанк» належним чином її не повідомив та не отримав її згоди на продовження договору поруки на нових умовах, тому вважає, що договір поруки припинив свою дію.
Також зазначала, що ПАТ «Мегабанк» до її звернення до суду з цим позовом не пред’явив їй вимоги про виплату ОСОБА_4 боргу згідно нових умов кредитного договору та вимогу від 18.11.2008 року №773, за якою ОСОБА_4 повинна була до 18.12.2008 року виплатити ПАТ «Мегабанк» 325 661 доларів США та пред’явив вказані вимоги тільки 23.09.2009 року шляхом подання до суду позовної заяви.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати припиненим вказаний договір поруки та стягнути з ПАТ «Мегабанк» на її користь судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом невірно зроблена оцінка наданих доказів, та не враховано, вона, як поручитель не повідомлялася банком про зміну процентної ставки за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 Просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.
Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з того, що збільшення розміру відповідальності за кредитним договором не було, так як п.7 кредитного договору, який передбачає відповідальність у вигляді штрафів та пені змін не зазнав, розміри штрафів, пені не змінилися, а тому збільшення процентної ставки та графіку повернення кредиту не призвели до збільшення розміру відповідальності поручителя.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд першої інстанції дійшов його без урахування положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 18-07П/2007, за яким банк надав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 380 000.00 гривень, на строк до 21 березня 2017 року зі сплатою 13 процентів річних (а.с. 14-18).
В забезпечення виконання зобов’язання, 22 березня 2007 року ВАТ «Мегабанк» і ОСОБА_3 уклали договір поруки № 18-07П/2007 – п, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язалася відповідати перед Кредитором за порушення зобов’язання Боржника як солідарний боржник у тому є обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу кредитором, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків –п.3.1 Договору (а.с.19-20).
Вирішуючи спір та дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції залишив поза увагою підстави позову, які з посиланням на ч. 1 ст. 559 ЦК України полягали в припиненні договору поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання між кредитором і боржником без згоди поручителя, додатковими угодами № 1,2,3,4 якими вносилися суттєві зміни до умов кредитного договору стосовно розмірів комісій, відсотків.
Зокрема, додатковою угодою від 22 березня 2007 року № 3 в частині підвищення відсоткової ставки за користування кредитом з 28.08.2008 року замість 13% встановлюється 15%, а додатковою угодою №4 від 29 вересня 2008 року було встановлено, що замість щомісячного платежу у розмірі 3167 доларів США, необхідно сплачувати 3220 доларів США, однак дата останнього платежу не змінилася, що суттєво збільшило розмір боргу. Цією ж додатковою угодою № 4 було змінено графік погашення кредиту, що потягло збільшення розміру комісії та розміру процентів за користування кредитом .
Суд помилково вважав, що норма ч.1 ст.559 ЦК України передбачає припинення договору поруки із зміною зобов’язання, забезпеченого порукою, а не зміною будь-яких умов кредитного договору.
Фактично встановивши зміну зобов’язання за кредитним договором шляхом укладення між кредитором та позичальником 22 березня 2007 року додаткової угоди № 3 про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 28.08.2008 року із 13% річних до 15 %, річних, без повідомлення та згоди на це поручителя, суд першої інстанції дійшов висновку, що збільшення процентної ставки за згодою банку та боржника, не є збільшенням відповідальності поручителя.
Однак судом залишено поза увагою норму ст.. 554 ЦК України, якою передбачено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.
Збільшення відсотком ставки і є збільшення обсягу відповідальності як боржника так і поручителя.
Таким чином, при зміні процентної ставки лише за згодою банку та основного боржника, як це передбачено п.3.3.4. Кредитного договору від 22 березня 2007 року, без згоди поручителя, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком, а тому в силу ч.1 ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється.
Враховуючи наведені обставини, та оцінюючи їх у відповідності до вимог ст..10,60,212 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання припиненим договору поруки
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Запорізького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки задовольнити.
Визнати припиненим договір поруки № 18-07П/2007-п від 22 березня 2007 року, що укладений між Відкритим акціонерним банком «Мегабанк» та ОСОБА_3.
Стягнути з ПАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 54.00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: