Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-8669/10 Головуючий у 1 інстанції: Дзярук М.П.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАЗінвестбуд” на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАЗінвестбуд” про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ „ЗАЗінвестбуд” про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, яку уточнив в процесі судового розгляду (а.с.111-113).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 18.06.2007 року по 12.11.2009 року він працював монтажником стальних та залізобетонних конструкцій в будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд”. З січня 2009 року в управлінні «Вітраж» виникло зупинення роботи за відсутності організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи. Заробітна плата сплачувалась частинами, а починаючи з лютого по жовтень 2009 року взагалі не сплачувалась.
12.11.2009 року він був звільнений із займаної посади у зв’язку з істотними змінами умов праці у бік погіршення. На його неодноразові звернення до відповідача щодо проведення розрахунку при звільненні, зокрема вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також за період вимушеного простою належної відповіді та передбачених трудовим законодавством виплат, не отримав, оскільки керівництво підприємства вважає, що на протязі семи місяців він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, однак відповідних заяв про надання цих відпусток він не писав.
Крім того, зазначив, що вказаними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, виникненні стресу, багатьох негативних моментів, його родина опинилась в скрутному матеріальному становищі.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути на його користь з відповідача компенсацію за час вимушеного простою, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку, а загалом 9531,60 грн., також стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн. та середній заробіток за час затримки виплати при звільнені з дати звільнення до дати ухвалення рішення та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ „ЗАЗінвестбуд” на користь ОСОБА_3 компенсацію за час вимушеного простою у сумі 7094 грн. 82 коп., вихідну допомогу при звільненні у сумі 1692 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні у сумі 12 464 грн. 40 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ „ЗАЗінвестбуд” на користь держави судові витрати у сумі 332,51 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ „ЗАЗінвестбуд” подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки на справді простою на в будівельному управлінні «Вітраж» не було, оскільки позивач про початок простою не повідомляв керівництво ТОВ „ЗАЗінвестбуд”, та час простою актом, в якому були б зазначені причини, що зумовили призупинення роботи, не оформлявся, наказ або розпорядження про простій не видавався, а тому судом невірно застосовані норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення спору. Крім того, судом повторно на користь позивача стягнута вихідна допомога, яка сплачена йому при звільненні та перерахована на банківську картку, безпідставно стягнута моральна шкода, спричинення якої позивачу ніяким чином не доведена. При вирішенні спору, судом не враховано, що позивач взагалі пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України. За цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ „ЗАЗінвестбуд” підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на його користь компенсацію за час вимушеного простою, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що з січня 2009 року в будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд”, де ОСОБА_3 працював монтажником стальних та залізобетонних конструкцій, почався простій виробництва, оскільки об’ємів робіт працівникам надано не було, заробітна плата сплачувалася частинами, а за липень, серпень та жовтень взагалі нарахована та сплачена не була. Оскільки, при звільненні 12 листопада 2009 року належні ОСОБА_3 виплати, в тому числі за простій проведені не були, дійшов висновку про стягнення належних ОСОБА_3 виплат та моральну шкоду.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-213 ЦПК України повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, який їх регулює.
Зокрема, судом правильно застосовані норми ст. 74,75,82 КЗпП України, які регламентують право на відпустку, її тривалість та з урахуванням яких судом правильно зроблений висновок про те, що мало місце простою в будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд”, оскільки щорічна відпустка може бути надана лише працівнику, який перебуває у трудових відносинах з підприємством, та в період коли фактично він не працює, але за ним, згідно з законодавством зберігається місце роботи та заробітна плата повністю або частково.
Так, відповідно наданих відповідачем та наявних в матеріалах справи розрахункових листів, ОСОБА_3, в період з січня 2009 року по липень 2009 року отримував частково заробітну плату за фактично відпрацьований час, а в період з липня 2009 року по листопад взагалі не працював, знаходився в прогулах. Такими обставинами мотивує відповідач заперечення проти позову. Проте, такі заперечення суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються фактичними обставинами справи та свідчать про наявність між сторонами правовідносин, які мають регулюватися нормами КЗпП України щодо простою. Такий висновок випливає з тих обставин, які визнаються відповідачем, що ніяких заходів щодо дослідження обставин прогулів адміністрація не здійснювала, ніяким чином на порушення працівником трудового розпорядку не реагувала, частково в певні періоди сплачувала заробітну плату, зберігала місце роботи за позивачем, а у вересні 2009 року надала щорічну відпустку.
Як пояснила представник позивача ОСОБА_4., в період з січня 2009 року в будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд” виникло зупинення роботи, яке було обумовлене відсутністю матеріально-технічного забезпечення виробництва, заробітна плата не виплачувалася, працівники на роботу не виходили, про можливе виконання роботи, яке тривало 2-3 дні повідомлялися по телефону начальником управління. Зазначене підтверджено також свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки працівники будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд” понад встановлені строки, передбачені ст. 84 КЗпП України знаходилися у відпустках без збереження заробітної плати, робочі місця за ними зберігалися, зокрема за ОСОБА_3, та у вересні 2009 року йому була надана щорічна відпустка, фактично в будівельному управлінні «Вітраж» ТОВ „ЗАЗінвестбуд” в період з січня 2009 року по листопада 2009 року виник простій, незважаючи на те, що його не було оголошено.
За таких обставин, не можна визнати дії ТОВ „ЗАЗінвестбуд” правомірними, а тому правильним є висновок суду щодо стягнення компенсації на користь ОСОБА_3 за вимушений простій, який розрахований у відповідності до вимог ст. 113 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до с.116,117 КЗпП України та моральної шкоди, розмір якої правильно визначений у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України виходячи із вимог розумності та справедливості.
Доводи апелянта про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду неспроможні, оскільки про порушення свого права ОСОБА_3 дізнався 12 листопада 2009 року коли виникло питання про його перевід або звільнення.
Наряду з цим, судова колегія не може погодитися із законністю постановлення рішення в частині стягнення з ТОВ „ЗАЗінвестбуд” на користь ОСОБА_3 вихідної допомоги при звільненні у сумі 1692.00 грн., оскільки зазначена сума перерахована ОСОБА_3 на банківську картку 12 та 26 листопада 2009 року, що підтверджено розрахунковим листком та копіями платіжних доручень від 12 та 26 листопада 2009 року, завірених належним чином банківською установою (а.с. 57,67-68).
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ „ЗАЗінвестбуд” на його користь вихідної допомоги при звільненні.
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАЗінвестбуд” задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24. червня 2010 року у цій справі в частині стягнення з ТОВ „ЗАЗінвестбуд” на користь ОСОБА_3 вихідної допомоги при звільненні у сумі 1692.00 грн. скасувати.
В цій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: