Справа № 2-4054/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді: Алексєєва А.П.,
при секретарі : Сокіл Ю.М.,
представника відповідача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
24.03.2010 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 16 702,23 грн., витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита у розмірі 167,02 грн. та коштів на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що відповідачка працювала у банку по направленню кредитування фізичних осіб і вона знала, що фізичні особи, які бажали отримати картковий кредит заповнювали відповідну заяву, яка підписувалась позичальником та позикодавцем. При цьому невід’ємною частиною заяви є Правила користування платіжною карткою та Умови надання банківських послуг. Крім того відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідач у судове засідання з’явилась, заперечувала проти задоволення позовних вимог та пред’явила зустрічну позовну заяву про визнання нікчемним договору про надання банківського кредиту.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що його дружина, ОСОБА_2, працювала у банку, кошти у сумі 10000 грн. витрачали, але вважає, що договір є недійсним так як укладений в неналежній формі.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, а саме: заяву на оформлення кредитної картки, правила користування платіжною карткою, розрахунок заборгованості та інші матеріали справи, на підставі ст. ст. 526, 530, 1049, 1054 ЦК України приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідач 07.09.2005 року надала позивачу заяву про відкриття їй кредитного рахунку, яка, одночасно із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою є договором між нею, як позичальником та позивачем. Згідно з цим договором - заявою відповідачу відкрито кредитний картковий рахунок та видано кредитну картку за №5457082903370562, на якій встановлено ліміт у розмірі 2000,00 грн. 18.03.2009 року у зв’язку із службовою запискою, заявник збільшив суму кредитного ліміту до 7 000,00 грн. Надалі, враховуючи рух коштів по картковому рахунку відповідача, позивач збільшив ліміт до 10 000 грн. на підставі п. 5.2 Умов надання банківських послуг.
У зв’язку із зміною типу банку, 17.07.2009 року змінено найменування банку з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно п. 6.2.2. Правил користування платіжною карткою, позичальник зобов’язується щомісячно вносити обов’язковий платіж у розмірі 7% від загальної суми витрачених коштів. Нарахування відсотків здійснюється в останній операційний день кожного місяця, за кожний календарний день виходячи з розрахунку 30 днів у місяці, за фактично використані кошти, з дня списання суми з карткового рахунку. Дата повернення кредиту 31.01.2010 року.
Станом на 19.02.2010 року у зв’язку з невиконанням своїх обов’язків відповідачем, у неї виникла заборгованість в сумі 16 702,23грн., яка складається з:
- заборгованість по кредиту – 5305,71 грн.;
- заборгованість по простроченому кредиту – 4693,61 грн.;
- заборгованість по відсоткам – 419,07 грн.;
- заборгованість по простроченим відсоткам – 4602,89 грн.;
- штраф – 1680,95
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов’язані з розглядом справи, а саме державне мито в сумі 167,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості у розмірі 16 702,23 грн., а також держмито у розмірі 167,02 грн. та витрати, пов’язані зі сплатою інформаційно – технічного забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва, відповідно до ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя А.П. Алексєєв