Справа № 22Ц-9318/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Пархоменко О.В.
Категорія 27 Доповідач Корзаченко І.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Ходаковській А.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним. Позов обгрунтовувала тим, що у червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з неї боргу із застосуванням штрафних санкцій на загальну суму 2 219 075, 74 грн. ОСОБА_2 обгрунтовував позов тим, що вона 20 грудня 2007 року взяла у нього в борг 1 906 000 грн., які повинна була повернути 21 грудня 2007 року. Договір позики, на який посилається відповідач, є недійсним. Вона не брала грошей в борг у ОСОБА_2, а купувала у нього три земельні ділянки. При розрахунку за третю ділянку банк затримав видачу їй кредиту і вона не сплатила вартості ділянки відразу повністю, тому ОСОБА_2 запропонував, щоб вона написала розписку як гарантію, що вона сплатить йому кошти за продану ділянку, вказавши в розписці, що нібито вона 20.12.2007 року взяла у нього в борг 1 906 000 грн. і зобов'язується повернути 21.12.2007 року. При цьому ОСОБА_2 обманув її, маючи намір використати вказану розписку для безпідставного стягнення з неї коштів. Вона ниписала таку розписку, але кошти за земельні ділянки вона сплатила ОСОБА_2 повністю і це підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 про те, що вона з ним розрахувалась повністю. Після повного розрахунку із ОСОБА_2 за земельну ділянку вона забула забрати в нього розписку. Крім того, при затримці на певний час розрахунку за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, вона повинна була доплатити ОСОБА_2 не 1 906 000 грн., а 1 000 906 грн., але вона помилково вказала у розписці цифрою 1 906 000 грн, а словами правильно вказала один мільйон дев‘ятсот шість гривень. Але вона не повинна сплачувати відповідачу ніяку суму, оскільки повністю розрахувалася з ним за земельні ділянки. Позивачка просила визнати недійсним договір позики, укладений між нею та відповідачем, як укладений внаслідок обману.
Рішенням Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2010 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.
Встановлено, що відповідно до розписки від 20 грудня 2007 року ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_2 гроші в борг в сумі один мільйон дев'ятсот шість гривен та зобов'язалася повернути кошти 21.12.2007 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду від 10 грудня 2009 року скасоване заочне рішення Ірпінського міського суду від 19 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Провадження у зазначеній справі зупинене до вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину договору позики недійсним.
6 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладені два договори купівлі-продажу земельних ділянок розміром 5,1545 га та 4,1912 га.
20 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 2,7332 га.
У нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 до компетентних органів від 6 серпня 2007 року зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,1545 га.
У другій нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 до компетентних органів від 6 серпня 2007 року зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,1912 га.
У нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 до компетентних органів від 20 грудня 2007 року зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7332 га.
Зазначеними заявами ОСОБА_2 спростовуються доводи позивачки про те, що вона невчасно розрахувалася з відповідачем за земельні ділянки і у зв‘язку з цим написала боргову розписку.
Відповідач заперечує зазначені позивачкою обставини та стверджує, що укладення сторонами договору позики не має відношення до укладених ними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
Постановою начальника СКР Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області від 11 червня 2009 року в порушенні кримінальної справи за даним фактом відмовлено у зв‘язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків на підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов‘язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Позивачка не довела того, що при укладенні договору позики відповідач ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Видана позивачкою розписка знаходиться у ОСОБА_2
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
Справа № 22Ц-9318/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Пархоменко О.В.
Категорія 27 Доповідач Корзаченко І.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Ходаковській А.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
встановила:
Враховуючи, що для складення ухвали в повному обсязі необхідний тривалий час, відкласти її складення до 16 грудня 2010 року, проголосивши резолютивну частину.
керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді