АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-10479/2010     Головуючий в їй інстанції – Черновський Г.В.

        Категорія -20                                                                              Доповідач - Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Костюченко Н.Є.

суддів - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

при секретарі – Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  від 08 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи державні нотаріуси Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Лада Ірина Миколаївна, Чижик Олександр Степанович, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО», ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу нерухомого майна і свідоцтва про право власності на квартиру,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  від 08 лютого 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  від 08 лютого 2010 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був власником квартири АДРЕСА_1 /а.с. 27/.

Зазначену квартиру позивач вирішив продати та звернувся до агентства з нерухомості «Міленіум» і  12.11.2005 року між позивачем і директором агентства ОСОБА_3 був підписаний договір про надання послуг /а.с. 11/.

Позивач надав відповідачу свідоцтво про право па спадщину, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

12 листопада 2005 року була оформлена довіреність, згідно якої позивач уповноважив ОСОБА_3 зареєструвати у КП «ДМБТІ» свідоцтво про право на спадщину за заповітом,  а також розпоряджатися/обміняти, здати в оренду  під заставу або продати за ціну та на умовах на свій розсуд тощо/   квартирою АДРЕСА_1 /а.с. 30/.

Згідно договору купівлі-продажу від 28 листопада 2005 року ОСОБА_3, який діяв на підставі зазначеної довіреності,  продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 /а.с.14/.

Відповідачка ОСОБА_1 для придбання зазначеної квартири звернулася до ПАТ «ОТП Банк» за для отримання кредиту і отримавши кредитні кошти одразу були зараховані в цьому ж банку на особистий рахунок повіреного ОСОБА_3, який зняв їх для передачі позивачу.

В розписці від 14.01.2006 року позивач зазначає, що він звільнив продану квартиру  від своїх власних речей і претензій до ОСОБА_1 не має.

Враховуючи, що позивач   прийняв виконане ОСОБА_3 доручення з продажу квартири, а останній діяв  згідно довіреності та в межах наданих позивачем повноважень, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  скарг та скасування або зміну  рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 241, 244 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач надав довіреність відповідачу ОСОБА_3, який, при укладенні договору купівлі-продажу, діяв згідно довіреності та в межах наданих позивачем повноважень за довіреністю.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачем, що відповідач порушив умови договору, укладеного з агентством з нерухомості «Міленіум» про надання послуг щодо визначення вартості квартири, не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, оскільки позивач уповноважив відповідача ОСОБА_3 продати квартиру за ціну та на умовах на свій розсуд /а.с. 30/.

Не можуть бути підставою, для визнання недійсним договір купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 та покупцем, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 ввів його в оману і перевищив свої повноваження, передбачені договором, оскільки позивач схвалив цей правочин, укладений 28.11.2005 року, про що свідчить розписка позивача, надана 14.01.2006 року, де він зазначає, що претензій до покупця не має. Крім того, позивач звернувся до суду з цим позовом лише через шість місяців, в травні 2006 року, що також підтверджує схвалення ним спірного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.  241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача, що він не отримав від ОСОБА_3 кошти за продану квартиру, оскільки це не є в даному випадку підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та покупцем, який виконав умови договору купівлі-продажу.

В разі не отримання коштів від відповідача ОСОБА_3, позивач мав право звернутися до нього з відповідним позовом.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони  зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  від 08 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: