АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-11694/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Олефіренко Н.А.

                         Категорія – 48                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.    

при секретарі – Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 27 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості по  аліментам та пені за прострочення сплати аліментів.

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості за аліментами в розмірі 3783,60 грн., та пені за прострочення сплати аліментів, за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року в розмірі 16597,83 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені, з ОСОБА_1 на користь позивачки стягнено заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3783,60 грн., пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року в розмірі 16597,83 грн. та судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 27 жовтня 2010 року, де ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині розміру стягненої пені,  згідно п.п. 3 ,4 ст.  з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2001 року з відповідача на користь позивачки стягнено аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, 12.1 1.1997 року народження,  у розмірі 1/4 частини всіх видів-заробітку щомісячно.

Згідно довідки відділу ДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.04.2010 року склала 3783,60 грн.

Оскільки заборгованість по аліментам виникненні з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивачки зазначену суму.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 196 СК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення пені з відповідача за прострочення спати аліментів, оскільки заборгованість за аліментами виникла з вимни відповідача.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги. ч. 2 ст. 196 СК України і не врахував матеріальний стан відповідача, який має невеликі доходи /а.с. 22-47/.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України  розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідним змінити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, зменшивши  розмір стягненої пені за прострочення сплати аліментів до 10000 грн., задовольнивши апеляційну скаргу частково.

Отже, доводи апелянта, що суд не врахував його майновий стан, є обґрунтованими.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо розрахунку пені, оскільки пеня за заборгованість, яка  виникла за січень 2007 року  нараховується з 1 лютого 2007 року.

Однак зазначені доводи апелянта не можуть  бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі, що він дізнався про заборгованість по аліментам лише у квітні 2010 року, оскільки він в апеляційному суді пояснив, що державний виконавець повідомив його про заборгованість в 2008 році.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки вони  зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду – змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, –

    вирішив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 27 жовтня 2010 року змінити, зменшивши розмір стягненої пені за прострочення сплати аліментів до 10000 грн.

    В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

СУДДІ: