АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-14430/2010     Головуючий в їй інстанції – Івченко Т.П.

        Категорія -30                                                                              Доповідач - Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Костюченко Н.Є.

суддів - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

при секретарі – Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від  05 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Лариси Леонідівни про захист права власності, відшкодування втраченої вигоди та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 ОСОБА_3 і просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 29250 грн. матеріальної шкоди, як втрачену вигоду від продажу власності, та  750грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона з відповідачем була власником житлового будинку № 43 по вулиці Декабристів у м. Дніпродзержинську,  який 13листопада 2008 року продали  ОСОБА_3. При укладенні договору купівлі-продажу вона була присутня та підписувала договір, але гроші від покупця ОСОБА_3 вона не отримувала, так як через хворобу дитини вимушена була їхати одразу після підписання договору. Гроші були отримані відповідачем по справі ОСОБА_2 в повному обсязі, але належну їй частину ОСОБА_2 не передав.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від  05 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

    ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від  05 травня 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 були власниками жилого будинку АДРЕСА_1 /а.с. 9, 10/.

    Відповідно договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку від 13.11.2008 року  позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 продали його  ОСОБА_3. /а.с. 11/.

Згідно  п. 2 зазначеного договору купівлі-продажу від 13.11.2008 року продаж будинку вчинено за 58500 грн., які продавці отримали повністю від покупця за проданий житловий будинок до підписання цього договору.

Враховуючи встановлені обставини по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки сторони за договором купівлі-продажу досягли усіх істотних умов договору, підписали та не оспорювали його.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  скарг та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 655, 675 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не довела, що вона не отримала кошти від продажу будинку.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачкою, що вона не отримала  кошти від відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, згідно п. 2 договору купівлі-продажу від 13.11.2008 року, суму, за яку було продано будинок продавці отримали повністю від покупця до підписання цього договору.

У відповідності до ст. 10 ЦПК позивачка  повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені нею обставини.

Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку те, що вона не отримала кошти від продажу будинку , суду не надані.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не є суттєвими для вирішення спору.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від  05 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: