Справа № 2-а-386/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Скадовськ                                        28 жовтня 2010 року

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

             головуючої судді     – Ведмідської Н.І.

             при секретарі           – Серженко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Скадовська адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії як «Дитині війни»,-  

В С Т А Н О В И В:

18.10.2010 року позивачка звернулась до відповідача з зазначеним позовом.

В судове засідання позивачка не з’явилась, в позовній заяві просила розглянути справу без її участі.

В позові ОСОБА_1 зазначила, що вона має статус «Дитина війни», тому відповідач повинен їй виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнюється мінімальному прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб за відповідний період, однак у 2008-2010 роках їй сплачено лише частину цієї допомоги в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що підтверджується довідкою відповідача. Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року скасовані відповідні норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» які обмежували розмір соціальної допомоги «Дітям війни». При цьому визнано незаконним подальше звуження конституційних прав громадян щодо соціальних гарантій та виплат іншими законами, в даному випадку Законом України «Про державний бюджет України». Просить визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати соціальної допомоги в повному обсязі противоправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену за 2008-2010 роки щомісячну соціальну допомогу в сумі 3250,20 грн. та судові витрати.

    Представник відповідача, в судове засідання не з’явився, спрямував письмове заперечення проти позову в якому пояснив, що розмір платежів в 2008 році регулювався Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким було встановлено обмеження соціальної допомоги до 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Інших розмірів виплати соціальної допомоги в 2009-2010 роках відповідними Законами «Про державний бюджет України» не встановлено, тому в 2009-2010 роках позивачеві також виплачено по 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Крім цього, фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджує Верховна рада, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Враховуючи, що платежі можна здійснити лише при наявності бюджетного призначення щодо конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Крім цього, розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» використовується виключно для визначення розмірів пенсій та не може бути використаний для розрахунку надбавок. Питання щодо обчислення мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку розміру допомоги особам які мають статус «Дитина війни» законодавчо не вирішено. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

    Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

    Позивачка має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

    Ст.6 розділу 2 та ст.1 розділу 4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачають виплату щомісячної соціальної допомоги особам, які мають статус «Дитина війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абз.1 ч.1 ст.28 зазначеного Закону застосовується виключно для визначення розрахунку пенсії, однак враховуючи, що іншого порядку розрахунку мінімальної пенсії за віком законодавчо не передбачено, а ст.6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає надання соціальної допомоги саме в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, враховуючи, що позбавлення таких осіб права на отримання соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі є порушенням Конституції України, суд вважає за можливе для регулювання спірних правовідносин виходити з принципу аналогії закону, та за основу розрахунку мінімальної пенсії за віком взяти  розмір пенсії встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначається нормами Законів «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/08 року визнано незаконним зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміру соціальної допомоги особам які мають статус «Діти війни» до 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та п.5.4 зазначеного рішення КС визнано незаконним внесення нормами законів «Про державний бюджет України» змін та доповнень в інші закони України. Крім цього, частини 2, 3 ст.22 Конституції України забороняють звуження, скасування конституційних прав, свобод людини і громадянина, звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

    Постановляючи рішення суд виходить з того, що конституційні принципи на яких базується здійснення прав і свобод громадянина України, включаючи право на пенсійне забезпечення передбачені ст.1,3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.23,22, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте в сфері пенсійного забезпечення не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань виходячи з принципу верховенства права закріпленого ст.8 Конституції України та ст.8 КАС України.

Однак при цьому слід прийняти до уваги, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів, а згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що соціальна допомога «Дітям війни» є періодичним платежем, додержання позивачем строку звернення до адміністративного суду слід розраховувати стосовно кожного щомісячного платежу.

Відповідач визнав, що з 2008 року до теперішнього часу здійснюється виплата соціальної допомоги в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Позивачка звернулась до суду 18.10.2010 року та не зазначає в позовній заяві коли саме їй стало відомо про порушення її права. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду додержаний за вимогою про нарахування та сплати соціальної допомоги за період з 18.04.2010 року до 30.10.2010 року. Вимоги здійснити виплати за більш ранній період слід вважати такими, що заявлені з порушенням строку звернення до адміністративного суду. Враховуючи, що позивачка поновити строк звернення до адміністративного суду не просить, вимогу про стягнення соціальної допомоги за період з 2008 до 17 квітня 2010 року ухвалою суду залишено без розгляду.

Таким чином, задоволенню підлягає вимога щодо виплати соціальної допомоги в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тобто з 18.04.2010 року до 18.10.2010 року.  

Керуючись ст.163, ст.167 КАС України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової соціальної гарантії як «Дитині війни».

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Сомица Березовського району Брестської області, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 надбавку передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 18 квітня 2010 року до 30 жовтня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області, розташованого за адресою: м. Скадовськ, вул. Володарського,32 Херсонської області на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Одеської області через Скадовський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини протягом 10 днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Суддя                                                                 Н.І.Ведмідська