Справа № 2-5159/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                         головуючого судді Журби С. О.

                                         при секретарі Йосипенко І.І., Булави І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Укргазбанк» про визнання недійсними договору кредиту та визнання його укладеним в національній валюті,

      В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними договору кредиту та визнання його укладеним в національній валюті, мотивуючи свої вимоги наступним:

31 січня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № АФВ-01/07-12, згідно умов якого позивач отримав кошти в сумі 27480,00 доларів США для придбання легкового автомобіля. Даний договір передбачає, що кредит видається позивачу в іноземній валюті - доларах США, та розрахунки між ним та відповідачем мають здійснюватися в тій самій волюті. Позивач вважає, що вказаний кредитний договір є удаваним правочином та просить застосувати до нього правила, що застосовуються до кредитних договорів, валютою яких є національна валюта України, з наступних підстав:

Кредит, наданий відповідачем носить цільовий характер та іноземна валюта була видана позивачу саме для придбання за цю валюту легкового автомобіля, тобто для здійснення правочину з резидентом України. Разом з тим, відповідач не мав права надавати йому, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, так як згідно ст. З Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р., уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Таким чином, позивач вважає, що відповідач, як агент валютного контролю не мав права за законом надавати йому - резиденту України, кредит в іноземній валюті для використання її для розрахунків між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.

Позивач вважає, що він насправді уклав з банком договір кредитування в національній валюті України, що не суперечить законодавству України, але сторони замаскували його під договір кредитування в іноземній валюті, який суперечить Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р. Вказаний кредитний договір порушує права позивача, так як через підвищення курсу долару до національної валюти України, він вимушений сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж фактично отримав від банку, та більші суми відсотків, ніж це фактично передбачено договором. Станом на 31.01.2007 року офіційний курс долара США, встановлений НБУ – 505,00 грн. за 100,00 дол. США. Таким чином, сума фактично отримана позивачем за кредитним договором становить 138774,00 грн. Позивач вважає, що оскільки між ним та відповідачем фактично був укладений кредитний договір в національній валюті України в розмірі 138774,00 грн., до цього правочину мають бути застосовані правила, що регулюють надання саме такого кредиту.

Позивач просить визнати кредитний договір №АФВ-01/07-12 від 31.01.2007 року, укладений між ним та відповідачем удаваним правочином та визнати даний кредитний договір укладеним в національній валюті України в сумі 138774,00 грн. на умовах, визначених в договорі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, мотивуючи наступним:

31.01.2007 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір № ФВ 09-07/00, згідно якого позивачем було отримано кредит в сумі 27480,00 дол. США зі сплатою 11,9 % річних, з кінцевим строком повернення 30.01.2013 року.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу та отримання готівки №70 36 від 31.01.07р., підписаною позивачем. Участь в укладенні договору купівлі-продажу легкового автомобіля банк не приймав. Всі операції по здісненню покупки автомобіля позивач здійснював через ВАТ «Кредитпромбанк», що підтверджується наданою ним квитанцією до позовної заяви.

Ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним правочином є правочин, який сторонами вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Позивачем не надано доказів, що Банк при наданні йому кредиту діяв поза межами правового поля, так як АБ «Укргазбанк» має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-Ш від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р.

Не можна вважати, що АБ «Укргазбанк» приховував оспорюваним правочином договір про надання кредиту позивачу у грошовій одиниці України гривні, так як при розрахунку вартості кредиту на той час у валюті і у гривні, позивач вибрав саме валютний кредит, так як він був дешевший при щомісячних платежах. При таких умовах АБ «Укргазбанк» не міг здійснювати збиткові операції. Тому, відповідно до умов кредитного договору та ст.ст.1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України повернення тіла кредиту та відсотків по ньому має здійснюватися у валюті, в якій було надано кредит, тобто у доларах США, а не у гривневому еквіваленті за будь-яким курсом. Це також пов'язано з тим, що АБ «Укргазбанк»  здійснює резервування під активні операції надає кредити із залучених від фізичних та юридичних осіб коштів, тобто депозитів. Тому для повернення депозитів в іноземній валюті використовуються повернуті позичальниками кредитні кошти в іноземній валюті, оскільки валютні кредити видаються саме з таких валютних депозитів, а при відсутності валютних ресурсів у банку для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками, він закуповує іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку по комерційному курсу, що склався на поточну дату покупки.

Таким чином, на підставі вищезазначеного відсутні правові підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

31.01.2007 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № АФВ-01/07-12, відповідно до якого позивач отримав кошти в сумі 27480,00 доларів США для придбання легкового автомобіля. Вказані кошти були надані йому відповідно до його заяви про видачу готівки № 70_36 від 31.01.2007 р.

В своєму позові позивач зазначає, що фактично сторони уклали договір кредиту в національній валюті, а тому кредитний договір є удаваним правочином. В ході розгляду даної справи суд прийшов до висновку про те, що дане твердження позивача не відповідає дійсності з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 235 ЦК України для визнання правочину удаваним необхідно встановити, що сторони фактично вчинили інший правочин, який приховали удаваним. Згідно положень договору № АФВ-01/07-12 від 31.01.2007 р. кредит видається позивачу в доларах США. В означеній валюті позивач мав сплачувати відсотки за користування кредитом та повертати суму кредиту. За таких умов позивач прийняв на себе зобов’язання погашення кредиту саме у визначеній договором валюті. В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач фактично отримав кредитні кошти в доларах США. В цій же валюті позивач здійснював погашення кредиту та сплату відсотків за ним. Зазначені факти були підтверджені і самим позивачем в ході розгляду справи. За таких умов суд приходить до висновку про те, що сторони як домовилися про видачу кредиту та подальше його погашення в доларах США, так і здійснили вказані операції в доларах США, а тому підстави вважати його удаваним відсутні.

Що ж стосується посилань позивача на те, що банк не мав права видавати йому кредит в іноземній валюті, а отже вчинив порушення вимог чинного законодавства такою видачею кредиту, дані твердження не відповідають дійсності. У відповідності до положень ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Оскільки наявність у відповідача відповідної банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями була доведена ході розгляду справи, будь-яких порушень чинного законодавства з цього приводу суд не вбачає.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» банк зобов’язаний відстежувати подальше використання боржником отриманої в кредит валюти, так як даний нормативний документ такого обов’язку банку не встановлює, а позивач невірно трактує положення правової норми. При цьому слід взяти до уваги, що відповідно до матеріалів справи позивач здійснював розрахунки за придбаний автомобіль в гривнях України за рахунок інших коштів, оскільки відповідно до квитанції ВАТ «Кпедитпромбанк» № 451_19 від 30.01.2007 р. здійснив платіж через інший банк на день раніше, ніж отримав кредит у відповідача.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

      В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: