Справа   № 2-7884/10

    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И

16 грудня 2010 року                                                                        м. Чернігів

        Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

          головуючого  судді Рахманкулової І.П.

          при секретарі  Верещагіній А.О.,

          за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

          відповідача ОСОБА_3,

    представника третьої особи Шуригіної О.М.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

третя особа –  орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради,-

в с т а н о в и в :

    позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування відповідачу ОСОБА_3 кімнату площею 16,10 кв.м., а позивачу разом з неповнолітнім сином  ОСОБА_5 виділити в користування кімнату площею 17, 30 кв.м.

    Позивач обґрунтувала свій позов тим, що відповідно до ст. 64 ЖК України вона, як член сім’ї власника квартири має право на користування квартирою, а оскільки відповідач чинить їй перешкоди в користуванні, а тому необхідно встановити порядок користування квартирою, власником якої є відповідач.

    Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

    Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що жодних перешкод в користуванні квартирою позивачу, яка є його колишньою дружиною, не чинить. Виділення окремої кімнати позивачу порушить його право власності на квартиру, а неповнолітній син має право і користується усією квартирою, жодних перешкод він нікому не чинить, а тому підстав для встановлення порядку користування квартирою, одноособовим власником якої він є, немає.

    Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки виділення кімнати позивачу з неповнолітнім сином перешкоджатиме власнику в здійсненні його права користуватися, володіти та розпоряджатися належною йому квартирою, а крім того, це призведе до заселення в одну кімнату двох осіб різної статі, старших за 9 років.

    Заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

    Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3. Право власності на квартиру набуто відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

    В спірній квартирі зареєстрована колишня дружина відповідача – ОСОБА_1 та їх неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

    Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

    Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Виділення позивачу в користування кімнати у квартирі, належній відповідачу на праві власності, призведе до обмеження права власника володіти та користуватися своє власністю.

Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім»ї власника житлового будинку (квартири) користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири.

    Крім того, в силу ч.8 ст.8 ЦПК України, суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин ч.2 ст. 50 ЖК України, згідно якої при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя.

    Оскільки, у разі виділення позивачу разом з 12 – річним сином в користування однієї кімнати призведе до заселення в одну кімнату осіб різної статі, старших за 9 років, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

        Керуючись ст.ст. 10, 11,  60, 81, 88, 209, 213-215,  218  ЦПК України,  суд ,-

       в  и  р  і  ш  и  в:

    у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може  бути оскаржене  до  апеляційного суду Чернігівської області.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня його проголошення.

       Суддя                                                                І.П.Рахманкулова