Справа № 2-8214/10      

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 грудня  2010 року                                                                      м. Чернігів

                                  Деснянський  районний суд м. Чернігова у складі:

                                  головуючого- судді Рахманкулової І.П.,

                                  при секретарі Верещагіній А.О.,

                                  за участю позивача ОСОБА_1,

                відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

    ОСОБА_4,

    представника  третьої особи Шуригіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності на об’єкт нерухомості, третя особа – орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради,-

                                                 встановив:

    позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Також позивач просить визнати за нею право власності на 84/200 часток квартири, за ОСОБА_2 – право власності на 33/200 часток квартири, за ОСОБА_6 – на 50/200 часток квартири, за ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, право власності по 11/200 часток квартири за кожним.    

    Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.02.1994 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 в цілому в рівних частинах. Оскільки позивач одноособово сплачувала за комунальні послуги на утримання вказаної квартири, вона просить визнати за нею право власності на 84/200 частин квартири. Крім того, позивач просить визнати право власності на вказану вище квартиру і за неповнолітнім ОСОБА_7 та його матір»ю ОСОБА_4, вказуючи, що частка у квартирі, належна ОСОБА_3, має ділитися і на дружину, як спільне майно подружжя згідно ст.60 СК України. Також позивач у позові зазначила, що на частки квартири, належні відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 накладено арешт за борговими зобов’язаннями, а тому ці обставини ставлять під загрозу право на вільне володіння, користування та збереження спільного нерухомого майна, що є підставою для поділу квартири між членами сім’ї.

    Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали, посилаючись на те, що визнання права власності на квартиру за співвідповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та збільшення частки у власності на квартиру за позивачем призведе до збереження більшої частини квартири за членами сім’ї та унеможливить продаж часток квартири, належних відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв’язку з виникненням у останніх боргових зобов’язань.

    Відповідач ОСОБА_6 подала в судове засідання клопотання про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позов визнає.

    Представник третьої особи проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, за  ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ј частині за кожним співвласником. (а.с.10).

    Право власності набуто співвласниками відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», про що виконавчим комітетом Деснянської районної у м. Чернігові ради від 08.02.1994 року видано свідоцтво про право власності на житло. (а.с.7)

    За таких обставин, підстав для визнання за дружиною співвласника квартири ОСОБА_4 права власності на частку квартири як на спільне майно подружжя немає, оскільки право власності на частину квартири набув ОСОБА_3 в процесі приватизації квартири, а не придбавши її у шлюбі.

    Крім того, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх  порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Позивач, поставивши вимогу про визнання права власності на частину квартири за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 захищає не свої інтереси, а інтереси інших осіб, діючи без відповідних для цього повноважень.

    Звертаючись до суду з позовом про поділ квартири, позивач посилається на ст.ст. 368, 372 ЦК України, якими врегульовані питання права спільної сумісної власності та порядок поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

    Проте, спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, а тому частки у співвласників чітко визначені, їх право на відповідну частку квартири АДРЕСА_1 зареєстровано Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації у Реєстрі права власності на нерухоме майно, а тому з підстав, заявлених позивачем, позов задоволенню не підлягає.

    Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,-

вирішив:

    у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення.

      Суддя: