Справа № 2-а-2548/10

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

06 грудня 2010 року                                               м. Чернігів

            Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Харечко Л.К.,

при секретарі судового засідання Ніцай М.С.,

за участю позивача, представника відповідача Голівець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини та недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИВ:

 05.03.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій по виплаті одноразової допомоги при народженні дитини у розмірах менше, ніж сума кратна 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, визнання неправомірними дій по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах менших, ніж встановлений розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, зобов’язання здійснити позивачу недоплаченої суми одноразової допомоги при народженні дитини у сумі 1 963 грн. 80 коп., зобов’язання нарахувати та виплатити невиплачену частину щомісячної грошової допомоги по досягнення нею трирічного віку за період з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2008 року у сумі 6081 грн. 03 коп..

 У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

 Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що законодавством не врегульовані правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитинною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, а отже Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради не має права провести перерахунок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, крім того вказав, що на момент звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 32). Позивач перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як застрахована особа.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

 Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

 Відповідно до ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування визначаються виключно Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

 У липні 2007 року позивачу була призначена допомога при народженні дитини у розмірі, встановленому абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме 8500 грн. та виплачувалася згідно п. 3 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року, який був чинний на той момент.

 Призначення одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі кратному 22,6 встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років було передбачене абз. 1-3 п. 13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми», затвердженого на виконання Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» постановою Кабінету Міністрів України  №1751 від 27.12.2001 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 21.04.2005 року.    

 Постановою Кабінету Міністрів України №13 від 11.01.2007 р. на 2007 рік було зупинено дію абзаців 1-3 пункту 13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», якими встановлювався розмір допомоги у кратному розмірі, та затверджено «Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування».

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була призначена відповідно до «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затвердженого  прийнятою на виконання Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 року.

 Оскільки на момент призначення допомоги на період з 03.09.2007 року по 04.03.2008 року дія ч. 1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» була зупинена на 2007 рік, то застосовувалася норма пункту 9 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року, де передбачено, що «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму».

 Разом з тим, відповідний обсяг видатків на виплату даного виду соціальної допомоги передбачений Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

 Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема ч. 2 ст. 56 щодо встановлення розміру вищезгаданої допомоги та зупинення на 2007 рік дії ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу  сім’ям з дітьми» визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення з 09.07.2007 року. Виходячи з положення даного закону, перерахунку та виплаті допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку не підлягають суми за період з 01.04.2007 року по 09.07.2007 року.

 Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Про порушення своїх прав ОСОБА_2 знала  протягом  2007 – 2008 років, під час виплати їй коштів, однак з вимогою до суду звернулася  05.03.2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України. Будь-яких поважних причин пропуску зазначеного строку позивач в судовому засіданні не навела, а тому суд не знаходить підстав для його поновлення.

 Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, тому в частині позовних вимог, що стосується 2007 року слід відмовити.

 Частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції Закону № 107-6 від 28.12.2007 року, визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

 Згідно з пунктом 22 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

 Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» встановлено, що розмір державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначається залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

 Посилання позивача, що розмір допомоги відповідно до Конституції України має бути не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого для дитини віком до 6 років є не обґрунтованим та не відповідає нормам закону, оскільки частиною 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, в той час саме ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям  з дітьми» визначається розмір зазначеної допомоги.

 Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважає на наступне.

 Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

 Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року не визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 23 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується розмірів виплат допомоги сім’ям з дітьми.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17 – 20, 99, 100, 158 – 163, 185, 186 КАС  України, Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 В позові відмовити.

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

 Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя: