ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника відповідача О. Сашина (дов. від 4.11.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Земля і Життя” на рішення від 12 січня 2006 року господарського суду Миколаївської області та постанову від 2 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 8/468/05 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Земля і Життя” про стягнення 11 036, 98 грн.,

Рішенням від 12 січня 2006 року господарського суду Миколаївської області (суддя Т. Гриньова), залишеним без змін постановою від 2 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду, позов задоволено частково: стягнуто 10 000 грн. основного боргу, 605 грн. 90 коп. пені, 195 грн. збитків від інфляції, 117 грн. 21 коп. річних, судові витрати; в частині стягнення 118 грн. 87 коп. в позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Земля і Життя” просить судові рішення в даній справі скасувати з підстав порушення господарськими судами статті 77 Господарського процесуального кодексу України та ухваити нове рішення, яким в позові відмовити.

У відзиві приватний підприємець ОСОБА_1 проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволення просить відмовити.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До господарського суду подано позов про стягнення грошових сум з підстав невиконання зобов'язання, що виникло з договору і господарськими судами встановлено, що 1 лютого 2005 року сторони уклали договір, на умовах якого позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування строком на 11 місяців нежитлове приміщення площею 650 м², яке розташоване на АДРЕСА_1.

Орендодавець передав об'єкт оренди згідно акта прийому-передачі від 1 лютого 2005 року, проте орендар орендну плату не сплачував і його борг дорівнює 10 000 грн.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань господарські суди, встановивши в діях відповідача склад цивільноправової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 5.1 договору оренди , статті 549 Цивільного кодексу України та статей 230 і 232 Господарського кодексу України обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення пені у розмірі 605 грн. 90 коп. 

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом і господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову з урахуванням  індексу інфляції та річних.

Водночас господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 118 грн. 87 коп. пені, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом цієї статті господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Проте, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не надав господарським судам доказів, які підтверджують неможливість явки його представника в судове засідання.

Крім того, клопотання відповідача про витребування доказів права власності позивача на об'єкт оренди судом було правомірно відхилене, оскільки воно було подано в порушення статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення від 12 січня 2006 року господарського суду Миколаївської області та постанову від 2 березня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 8/468/05 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Земля і Життя” без задоволення.