БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                               07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 32

Справа №2-258/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2010року Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді                 Кірєєв Р.В.

при секретарі                     Грищенко А.І.

за участі                        

від позивача                     ОСОБА_1

від відповідача                     ОСОБА_2, ОСОБА_3

від третьої особи                     ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березань цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі по тексту – ОСОБА_5, позивач) звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту – відповідач, ОСОБА_2) про спростування недостовірної інформації, а саме, що магазин, розташований по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_2 за свої власні кошти і з моменту придбання магазин був її власністю – визнати недостовірною.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_5 посилається на положення ст.. 277 ЦК України та стверджує, що власником магазину, що розташований по АДРЕСА_1 з моменту його придбання був її син ОСОБА_4, що підтверджується актом купівлі – продажу ААМ №599372 від 28 липня 1998року, який зберігається у Березанській міській нотаріальній конторі. Позивач стверджує, що для виплати вартості магазину вона протягом року віддавала майже всю місячну заробітну плату.

Позивач стверджує, що відповідач повідомила ОСОБА_1, онукам позивача та в письмових поясненнях по справі №2-289/2009 Березанського міського суду Київської області неправдиву інформацію про те, що вона придбала  магазин та з дня придбання була його власником.

ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги та просить суд інформацію, поширену відповідачем, а саме, що магазин, розташований по АДРЕСА_1 придбала не ОСОБА_5, а ОСОБА_2 за свої кошти і з моменту придбання магазин був власністю ОСОБА_2, визнати недостовірною.

11 листопада 2010року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій виклала позовні вимоги в редакції, яка передбачає визнання недостовірною інформації, поширеною відповідачкою, а саме: магазин, розташований по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_2 за кошти, зароблені нею.

В судовому засіданні 1 грудня 2010року представник позивача уточнила позовні вимоги та просить суд інформацію, поширену відповідачем, а саме: магазин, розташований по АДРЕСА_1 з моменту придбання був власністю ОСОБА_2, придбаний нею за її особисті кошти, які передала ОСОБА_4 – визнати недостовірною.

Відповідач позов не визнала повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області встановив наступне.

ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем, а саме, що магазин, розташований по АДРЕСА_1 з моменту придбання був власністю ОСОБА_2, придбаний нею за її особисті кошти, які передала ОСОБА_4.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_5 посилається на покази свідків та постанову правління Баришівського районного споживчого товариства №71 від 10 серпня 1998року, якою ОСОБА_5 дано дозвіл, розрахунок за придбаний магазин «Ритуал», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 провести в рахунок погашення заборгованості її заробітної плати, решту суми вирахувати із заробітної плати на протязі 6 місяців.

Свідок ОСОБА_7 ствердила в судовому засіданні, що у 1998року ОСОБА_5 подала заяву на придбання магазину «Ритуал». За заявою позивача було прийняте рішення про продаж їй цього магазину, який був оформлений на ОСОБА_4 Свідок ствердила, що бачила, як ОСОБА_5 підписувалась в відомості по заробітній платі та як виписувались ордера на погашення боргу за магазин.

Свідок ОСОБА_8 показала, що за магазин «Ритуал» платила ОСОБА_5, а як саме – не знає. Свідок бачила, як ОСОБА_5 вносила перший внесок, фінансові документи не бачила.

ОСОБА_1 засвідчила, що в липні 2010року вона звернулась до відповідача для уточнення відомостей про те, хто саме платив за магазин. Відповідач повідомила, що платила вона.

ОСОБА_4 повідомив суду, що відповідач не надавала йому кошти для оплати за магазин та вказав, що вирішення даного спору може вплинути на його права та обов»язки.

Постановою правління Баришівського районного споживчого товариства №71 від 10 серпня 1998року (а.с. 29-копія) вирішено дати дозвіл ОСОБА_5, розрахунок за придбаний магазин «Ритуал», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 провести в рахунок погашення заборгованості її заробітної плати, решту суми вирахувати із заробітної плати на протязі 6 місяців.

Згідно вимог статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.  Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 1998року Березанське міське споживче товариство та ОСОБА_4 уклали договір купівлі – продажу приміщення магазину «Ритуал», що знаходиться в м. Березань Київської області АДРЕСА_1 (копія договору – а.с. 100).

Згідно свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 8 жовтня 2004року НОМЕР_1 (копія – а.с. 132), в спільному сумісному майні, придбаному подружжям – громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за час шлюбу, право власності на Ѕ частку належить ОСОБА_2. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на Ѕ частку якого посвідчується, складається з приміщення магазину «Ритуал», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За договором від 8 жовтня 2004року ОСОБА_4 передав безоплатно ОСОБА_2 Ѕ частини нежитлової будівлі, розташованої АДРЕСА_1.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Переяслав – Хмельницького БТІ від 18 жовтня 2004року (а.с. 80-копія), власником нежитлової будівлі, приміщення магазину «Ритуал» за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі,  передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших    засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах,  листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність,  честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

З аналізу положень ст. 277 ЦК України вбачається, що умовами набуття фізичною особою права на спростування недостовірної інформації є порушення особистих немайнових прав, яке є наслідком поширення недостовірної інформації (вказана практика грунтується на висновках, викладених в ухвалі Верховного Суду України від 20 жовтня 2010року).

В п. 18 постанови від 27 лютого 2009року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.  Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням .

Щодо поширення відповідачем відомостей про те, що з моменту придбання і на даний час магазин являється її власністю, суд враховує наступне.

В матеріалах справи містяться документи, які свідчать про те, що магазин «Ритуал», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_4 згідно договору від 28 липня 1998року за час шлюбу з ОСОБА_2, та, на даний час, належить відповідачу.

ОСОБА_2 стверджує, що давала ОСОБА_4 кошти на оплату вартості магазину, проти чого останній заперечує.

Позивачем не надано як належних доказів недостовірності поширеної відповідачем  інформації, так і доказів порушення її особистих немайнових прав.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання недостовірною інформації та не просить суд її спростувати, або вирішити спір в інший спосіб, передбачений ЦК України, в той час як положеннями ст.ст. 16, 277 ЦК України обраного позивачем способу захисту гідності, честі та ділової репутації за поширення недостовірної інформації, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 213 - 215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем, а саме: магазин, розташований по вулиці Фрунзе, 29 у м. Березань з моменту придбання був власністю ОСОБА_2, придбаний нею за її особисті кошти, які передала ОСОБА_4 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Березанського міського суду             /підпис/              Р.В. Кірєєв        

Київської області

згідно з оригіналом,

Суддя

Березанського міського суду                              Р.В. Кірєєв        

Київської області