№ 2- 891 /2010

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

1 грудня  2010 року                               Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:головуючого – судді БІЛЮНАС В. Ю.,

при секретарі — КУЦЕНКО Є. О.,

за участю адвокатів — ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про витребування квартири № АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_8, зобов'язання відповідачки звільнити спірну квартиру і передати її власникам. В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_8 займає спірне житло без відповідних правових підстав та чинить позивачам перешкоди у користуванні квартирою. Свої вимоги мотивували посиланням на ст. 387 ЦК України.

Відповідачка та її представник факт проживання ОСОБА_8 у спірній квартирі визнали, але проти позову заперечували, вважаючи, що позивачі обрали невірний спосіб захисту свого порушеного права. Наголошували, що підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 387 ЦК України відсутні.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити на таких підставах.

Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є власниками квартири № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцевою О.С. 11 вересня 2009 року (реєстр № 2-2454), та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" 9 жовтня 2010 року (а.с. 3, 4).

В силу частини першої ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

Сторонами визнано, що зазначену квартиру займає ОСОБА_7, але позивачі вважають, що спірне житло підлягає витребуванню з її незаконного володіння.

Суд з такою позицією не погоджується та вважає помилковим посилання позивачів та їх представника на приписи ст. 387 ЦК України, яка передбачає право неволодіючого власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

    Аналіз способів захисту прав власності, встановлених главою 29 ЦК України, дає підстави дійти висновку, що застосування віндикації є доречним лише у тому випадку, коли майно, відчужене на підставі нікчемного договору або договору, визнаного недійсним у судовому порядку, в подальшому було передано третій особі.

    Оскільки спірна квартира не вибувала з володіння позивачів, їх посилання на норму права, яка встановлює підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння, є помилковим.

    Суд дійшов висновку, що позивачі обрали невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягає застосуванню ст. 391 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що   власник майна має право звернутися до суду з негаторним позовом та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу частини першої ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, та в межах заявлених ними вимог.

Позов, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, складається з двох обов’язкових елементів – предмету (матеріально-правових вимог) та підстав. До підстав позову віднесені юридичні факти (факти, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків суб’єктів спірного правовідношення), а також норми матеріального права, які, на переконання позивача, підлягають застосуванню.

Суд роз’яснював позивачам та їх представнику право на зміну предмету або підстави позову, але вони наполягали на розгляді заявлених вимог саме в такій редакції.

З огляду на диспозитивність як одну із складових цивільного процесу, суд не має права самостійно (на власний розсуд) змінювати предмет або підставу позову та застосовувати до спірних правовідносин іншу норму закону, ніж ту, на застосуванні якої наполягав позивач, оскільки процедура розгляду спору виникає виключно з ініціативи заінтересованих осіб, і суд не може вийти за встановлені процесуальним законом межі.

    За таких обставин, суд знаходить правильним відмовити в задоволенні позову, заявленому з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 386, 387, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК  України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння — відмовити .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

СУДДЯ

Ялтинського міського суду                             В. Білюнас