ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Волковицької Н.О.,

                                               Костенко Т. Ф.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача  - Галкина І.В. (дов. від 01.03.05 № 3-10), Мазур В.В. (дов. від 15.05.06 № 10),

відповідача –Мороз П.В. (дов. від 03.01.06 № 2),

3-тої особи –не з’явились,

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Рішенням від 23.01.06 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство відкритого типу "Концерн "Весна" утримуватися від вчинення дій, які перешкоджають вільному проїзду транспорту Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепртел" з боку вул. Набережної ім.. Леніна до будинку зв'язку (літера А-2) та гаражів (літера Б-1 та літера Ж-1), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 72Б, шляхом видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Днепртел" ключів до замка від вхідних воріт, розташованих з боку вул. Набережної ім. Леніна. З Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепртел"  стягнуто 85 грн. витрат по  сплаті державного мита та  118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою від 04.04.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, АТВТ “Концерн “Весна” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами ст.ст. 43, 105 ГПК України.

          Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, ТОВ “Днепртел” є власником об'єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську по вул. Ленінградській, 72-Б, у тому числі будинку зв'язку (літ. А-2) та гаражів (літ. Б-1,6-1, Ж-1) (надалі разом - об'єкти) відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оформленого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.02.2004р. № 354. Вказані об'єкти зазначені у технічному паспорті на громадський будинок, виготовленому Комунальним підприємством Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 30.12.2002р.

Судами з’ясовано, що прохід та проїзд до зазначених об'єктів здійснюється з боку вул. Набережної ім. Леніна  по земельній ділянці, яку надано відповідачу  у постійне користування згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 21.03.1996р. №316.

При цьому  пунктом  2.3  рішення виконавчого  комітету Дніпропетровської
міської ради народних депутатів від 21.03.1996р. №316 „Про надання земельної ділянки по вул. Ленінградській, 68 акціонерному товариству відкритого типу "Концерн "Весна" у постійне користування по фактичному розміщенню виробничої ділянки №1" АТВТ  “Концерн   "Весна” зобов'язано  забезпечити  проїзд  до суміжних організацій з боку вул. Набережної ім. Леніна.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає. що попередні судові інстанцій у цьому зв’язку обгрунтовано послались на ст. 316 та  ч. 1 статті 317 ЦК України, згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 статті 48 Закону України „Про власність" власник
може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих збитків.

З врахуванням викладеного суди дійшли правомірного висновку про обгрунтованість позовної вимоги про зобов'язання відповідача утримуватися від вчинення дій, які перешкоджають вільному проїзду транспорту позивача до своїх об'єктів шляхом видачі ключів до замка від вхідних воріт.

Також обгрунтованим є посилання судів на те, що питання встановлення платного чи безоплатного проїзду має вирішуватися сторонами окремо в іншому провадженні, оскільки це питання пов'язане з правом земельного сервітуту, який встановлюється між власниками сусідніх земельних ділянок.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України                                                        

                                                              ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2006  у справі № 16/266 залишити без змін.