Справа №  2-а-844/10  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року     Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді         Сташківа В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Ріпки в залі суду адмін.справу

за позовом             ОСОБА_1

до                 Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському

районі Чернігівської області  

про                 визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої

державної соціальної допомоги,  

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, посилаючись на те, що він є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, дія якої в 2009-2010 роках не була зупинена жодним законом, тому просить визнати дії відповідача щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009-2010 роки неправомірними та стягнути на його користь невиплачену державну соціальну допомогу за 2009, 2010 роки, по момент подання адміністративного позову. Одночасно просить поновити строки звернення до суду, з посиланням на те, що він не знав, і не міг знати про те, що 9 вересня 2010 року Конституційний Суд України ухвалить рішення, яким визнає неконституційним розгляд соціальних виплат в порядку ЦПК України, в порядку якого такі справи розглядались в межах трирічної позовної давності.

10 грудня 2010 року від Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог, та у зв’язку з пропуском строку звернення до суду за період з 01.01.09 року по травень 2010 року.

Суть заперечень проти позову зводиться до того, що позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення помилково використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Вказується, що враховуючи, що зміни до Державних бюджетів України на 2009-2010 р.р. щодо виділення додаткових коштів на фінансування виплат, зазначених в позові не вносились, їх дії у разі призначення та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” суперечили б вимогам ст. 95 Конституції України, ст. 23 Бюджетного кодексу України та законів про Державні бюджети на відповідні роки. Крім того, наголошують, що Конституційний Суд України встановив наявність прогалин у законодавчому врегулюванні виплат дітям війни.

Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги в частині вимог за періоди з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 24 травня 2010 року включно залишено без розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не явились, в адміністративному позові та в запереченнях відповідача на нього містяться клопотання позивача та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Відповідно чинної редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія.

Суд погоджується з позивачем про те, що для визначення розміру надбавки до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підлягає застосуванню абзац 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно неможливості застосування ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” для визначення розміру надбавки до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не можуть братись до уваги, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування поняття мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з ним пенсій чи доплат.

Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, на думку суду, є не обґрунтованим і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області для виконання покладених на нього обов’язків у даній справі виходять за межі заявлених вимог. Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Безпідставними є також заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на можливість нецільового використання коштів Управління, оскільки відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

Крім того, суд враховує, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Основного Закону). У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод — це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини — це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд знаходить, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини за період з 25.05.10 р. по 25.11.10 р., тому його дії щодо обрахування розмірів та виплати у занижених розмірах підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачці, як дитині війни, за період з 25.05.10 р. по 25.11.10 р. слід визнати протиправними.

Враховуючи те, що за змістом ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, в разі визнання дій протиправними, суд повинен відповідача зобов’язати здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії, з урахуванням її підвищення відповідно до закону, а не стягувати конкретні суми пенсії, за конкретні періоди, а в даному випадку позивач просить захисти його права, як дитини війни щодо отримання вказаного підвищення до пенсії шляхом стягнення невиплаченої соціальної допомоги, суд вважає за можливе виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, вийти за межі вимог і захистити права позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії, з урахуванням її підвищення відповідно до закону, а не шляхом стягнення невиплаченої соціальної допомоги, та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.  

Задовольняючи позовні  вимоги  щодо вчинення певних дій, суд відповідно до пункту 4  частини  першої  статті  163  КАС  України (в  редакції  Закону  N  2453-6 від
7 липня 2010  року)  зобов'язаний  встановити  строк  для  подання суб'єктом  владних  повноважень-відповідачем  до  суду  звіту  про виконання постанови. Дана норма носить імперативний характер.

Керуючись ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   ст.ст. 11, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 25.05.2010 року по 25.05.2010 року – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області  щодо обрахування розмірів та виплати у занижених розмірах підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року – протиправними.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених ст.. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», за період з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.

    В задоволенні решти вимог - відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 КАС  України Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області   встановити строк для подачі звіту про  виконання  даної  постанови до 30 грудня 2010 року.  

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти  днів  з  дня  отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.  

Суддя                             В.Б.Сташків