АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5681/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Шудрик А.А.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. У позові зазначила, що 25.11.1997 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 34. Від шлюбу мають неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Подружнє життя не склалося, сім’я фактично розпалася. Втрачено почуття любові та взаємоповаги один до одного. Сторони мають різні погляди на сімейне життя та переконались що є різними людьми. Оскільки подальше сумісне життя і збереження сім’ї стали неможливими, позивач вирішила розірвати шлюб.
ОСОБА_4 просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований виконкомом Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 34; стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від його доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 38,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 100 грн.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований виконкомом Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 34, які мають неповнолітнього сина – ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 квітня 2010 року до досягнення ним повноліття.
В стягненні з ОСОБА_3, судових витрат в розмірі 38,50 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 100,00 грн. – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що батько повинен утримувати дитину відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України і тому повинен сплачувати аліменти на утримання сина на користь матері.
Проте з такими висновками районного суду судова колегія погодитись не може з наступних підстав.
Суд першої інстанції при встановленні обставин справи не врахував, що відповідно до загальних норм права ст.ст. 180, 181 СК України обов'язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишився і проживає з батьком - відповідачем по справі, а позивачка з ними не проживає (а.с. 23).
Даний факт підтверджено в апеляційному суді актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_6 складеного комісією, де вказано, що дитина проживає з одним батьком і знаходиться на його утриманні (а.с. 24); довідкою завіреною сільським головою с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, в якій вказано, що ОСОБА_3 проживає в селі з сином, а дружина – позивач по справі є зареєстрованою разом з ними однак не проживає.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині не підлягають задоволенню.
В частині розірвання шлюбу судове рішення не оскаржувалось.
Колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині стягнення аліментів, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду в цій частині скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року в частині задоволення позову щодо стягнення аліментів і судових витрат у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину відмовити повністю.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: