АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-8314/2010 Головуючий у 1-й інстанції : Панкеєв О.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
с уддів: Ломейка В.О.
Мануйлова Ю.С.
п ри секретарі : Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи – ОП ЗМБТІ, обслуговуючий кооператив «Дніпро», Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів України, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/9 від 22 грудня 2004 року в частині визнання права власності на гараж та свідоцтва на право власності на гараж, -
ВСТАНОВИЛА:
07 липня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про припинення дії, яка порушує її правна користування гаражем № 158, що знаходиться на території цілісного майнового комплексу автостоянки АДРЕСА_1, та автомобілем, забезпечити їй вільний доступ на територію обслуговуючого кооперативу «Дніпро» та виїзд з території кооперативу.
22 вересня 2009 року ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, виконавчого комітету Запорізької міської ради, в якому просила поновити строк для звернення до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, та визнати недійсними рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/ 9 від 22 грудня 2004 року в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на гараж № 158, розташований за адресою :АДРЕСА_1, і свідоцтво НОМЕР_1 на право власності на гараж № 158, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане 26 січня 2005 року на ім’я ОСОБА_5
Ухвалою суду від 22.09.2009 року зазначені позови об’єднанні в одне провадження.
20 квітня 2010 року ухвалою суду первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про припинення дії, яка порушує її правна користування гаражем та автомобілем, забезпечення вільного доступу на територію обслуговуючого кооперативу «Дніпро» та виїзд з території кооперативу залишено без розгляду та залучено до участі у справі треті особи - обслуговуючий кооператив «Дніпро» ( надалі - ОК»Дніпро»), Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів України.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_7 зустрічний позов ОСОБА_6 підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі. При цьому послався на те, що капітальний гараж № 158, розташований на автостоянці № 22, що належить на праві власності ОСОБА_3, є самовільно збудованим, оскільки побудований без згоди власника та дозволу відповідних органів місцевого самоврядування, державної реєстрації земельної ділянки відповідачка не здійснила, мотивуючи тим, що вона є членом ОК «Дніпро» та саме туди сплачує витрати за утримання комплексу. Між тим ОК «Дніпро» ніколи не мав та не має на території комплексу жодної власності, не має він і права користування земельною ділянкою. Сам по собі факт членства ОСОБА_5 в кооперативі не породжує правових наслідків у вигляді визнання за нею права власності на майно, оскільки ні відповідачці, ні кооперативу дозвіл на будівництво капітального гаражу не надавався. Крім того, ОСОБА_5 ніколи не сплачувала пай за гараж. Незважаючи на ці факти та всупереч ст. 15 Закону України «Про власність», рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/ 9 від 22 грудня 2004 року за ОСОБА_5 незаконно визнано право власності на гараж № 158, про що видане відповідне свідоцтво та внесено запис до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно. Незаконна реєстрація права власності сторонньої особи на об’єкт нерухомості на території комплексу безпосередньо та очевидно порушує права позивачки. Про здійснення реєстрації права власності на гараж позивачці стало відомо лише у липні 2009 року після отримання з Хортицького райсуду м .Запоріжжя копії позову ОСОБА_5 з додатками.
Таким чином вважає, що строк позовної давності пропущений позивачкою з поважних причин.
На підставі викладеного, просив суд поновити ОСОБА_3 строк для звернення до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, та визнати недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на гараж № 158, розташований за адресою :АДРЕСА_1, та визнати недійсним свідоцтво на право власності на гараж № 158, на ім’я ОСОБА_5.
Представник відповідачки Лічман 1.1., пославшись на незаконність та необгрунтованість заявлених позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. У свої запереченнях послався на те, що будівництво капітального гаража № 158 було здійснено батьком відповідачки у 1988 році на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування, які дозволили будівництво залізобетонних конструкцій, пізніше в 1998 році гараж було переоформлено на відповідачку ОСОБА_5, усі внески за будівництво сплачувались кооперативу «Дніпро» та добровільному товариству «Автомотолюбитель», будівництво гаражем відбувалося планово, на замовлення членів «Автомотолюбитель», пізніше був створений кооператив «Дніпро», членом якого вона є, та куди сплачує внески. Вона правомірно оформила право власності на гараж № 158 та їй було видано відповідне свідоцтво. Місце під будівництво гаражу було отримане на законних підставах. Ця капітальна споруда збудована за власні кошти. Гараж зареєстровано в ОП ЗМБТІ та видано свідоцтво про право власності на гараж. З часу будівництва гаражу у 1988 року та його експлуатації ніяких претензій щодо гаражу та його експлуатації до неї висунуто не було. Колишніми власниками автостоянки № 22 її право власності на гараж не оспорювало ся, реалізації права власності та права володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою вона не заважає, бо та взагалі не має відношення до її власності, а тому не вправі її оспорювати. Крім того, просила застосувати встановлений законом строк позовної давності, оскільки вважала, що він пропущений позивачкою без поважних причин. При цьому зазначала, що при укладенні договору купівлі-продажу автостоянки № 22 ОСОБА_6 було достовірно відомо про наявність на одній території і гаражів членів ОК «Дніпро». Крім того, батько позивачки ОСОБА_4, який одночасно є її представником, був засновником ЗАТ «Союзавто» з 1993 року, а тому йому було цілком достовірно відомо про будівництво капітальних гаражів на земельній ділянці по вул. Сапожнікова.
Представник відповідача - виконавчого комітету Запорізької міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи - ОК «Дніпро» та ЗОО «ВСА» ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що заявлені позовні вимоги судом задоволені бути не можуть, оскільки ОСОБА_3 не надала доказів порушення будь-яких її прав , а також не обгрунтувала необхідність отримання у неї згоди на будівництво споруд, не надала суду документального підтвердження меж земельної ділянки, якою вона користується з комерційною метою, та зареєстрованого у встановленому порідку дозволу на користування, тобто у позивачки взагалі відсутнє право на звернення до суду із заявленими вимогами.
Крім того, вважав, що позивачкою пропущено строк позовної давності щодо викладених у позові обставин та розвитку правовідносин, і не надано суду належних доказів причин пропуску строку та їх поважності. Також послався на те, що договір купівлі - продажу майна був укладений ОСОБА_9 (можливо - ОСОБА_6) 20 серпня 2004 року, а на той час на земельній ділянці площею 2,8 га вже було більше 400 гаражів, що можна спостерігати як візуально, так і по документах БТІ.
Просив у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Хортиць кого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року у позові відмовлено.
ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 подала письмову заяву до апеляційного суду, в якій просила задовольнити апеляційну скаргу частково, скасувати рішення суду першої інстанції і відмовилася від позовних вимог в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи – ОП ЗМБТІ, обслуговуючий кооператив «Дніпро», Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів України, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/9 від 22 грудня 2004 року в частині визнання права власності на гараж та свідоцтва на право власності на гараж , просила провадження у справі закрити.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши заяву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю з таких підстав.
У відповідності із вимогами ст..205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно ст..206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ст..306 ЦПК України в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Позивачці ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 роз’яснено порядок і наслідки закриття провадження у справі, про що свідчать письмова заява представника ОСОБА_4
Колегія суддів вважає, що відмова позивача ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 від позову не суперечить вимогам закону і не порушує нічиїх інтересів, а тому може бути прийнята судом, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 205 ч.1 п.3, 206, 300 ч.4, 306, 310 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року у цій справі скасувати.
Прийняти відмову ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи – ОП ЗМБТІ, обслуговуючий кооператив «Дніпро», Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів України, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/9 від 22 грудня 2004 року в частині визнання права власності на гараж та свідоцтва на право власності на гараж.
Провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи – ОП ЗМБТІ, обслуговуючий кооператив «Дніпро», Запорізька обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів України, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 491/9 від 22 грудня 2004 року в частині визнання права власності на гараж та свідоцтва на право власності на гараж закрити.
Роз'яснити ОСОБА_3 та її представнику за довіреністю ОСОБА_4, що відповідно до ч.3 ст.206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: