АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-9062/2010 р.                                                     Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г.Є.

                                                                                                  Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року                                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Бондаря М.С.

суддів:                 Кухаря С.В.

                             Гончара О.С.

при секретарі     Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського  районного суду Запорізької області  від  09  квітня 2010 року у справі за позовом виконкому Запорізької міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ МВС України, ОСОБА_5 про вилучення майна з чужого незаконного володіння, виселення, зняття з реєстраційного обліку.

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про вилучення майна з чужого незаконного володіння, виселення, скасування реєстрації де зазначив що квартира АДРЕСА_1 Радянської України в м. Запоріжжі на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 358/4 від 30.06.1998 року є державною власністю.

Рішенням № 179/6 від 22.04.1999 року виконкому Запорізької міської ради право власності на квартири № 1,2,10,12,15,16,17,19,21,22,26,28 у будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано за ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд». Спірна квартира №23 залишалась в державній власності і її розподілення було можливо тільки на підставі видачі ордеру виконкому Запорізької міської ради.

Сумісним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» від 02.02.1999 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була виділена ОСОБА_5 Зазначене рішення було затверджене розпорядженням голови Орджонікідзевської райадміністрації № 566 від 02.03.1999 року, але видача оформленого відділом обліку та розподілення житла виконкомом Запорізької міської ради ОСОБА_5 ордера була призупинена, оскільки в квартиру №23 самовільно вселилась ОСОБА_3

У подальшому на підставі пред’явлених ОСОБА_3 договору про часткову співучасть у будівництві від 26.08.1997 року та трудового договору від 16.03.1998 року спірна квартира була оформлена за ОСОБА_3 на праві власності рішенням виконкому Запорізької міської ради №33/14 від 25.01.2001 року.

Управлінням житлового господарства їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру № 405 від 25.01.2001 року, а БТІ зареєструвало квартиру згідно з записом Р № 40624 від 05.03.2001 року.

Дізнавшись про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулась із заявою до міського голови з проханням переглянути рішення про оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, як незаконне.

На підставі того, що спірна квартира сумісним рішенням адміністрації та профкому № 42 від 02.02.1999 року була виділена ОСОБА_5, а предметом договору про часткове співробітництво у будівництві між ОСОБА_3 та ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» є квартира № 19, а не № 23, рішенням виконкому Запорізької міської ради № 294/18 від 20.09.2002 року рішення № 33/14 від 25.01.2001 року було скасовано.

23.02.2004 року ОСОБА_5 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління житлового господарства про визнання свідоцтва про право власності № 405 від 05.03.2001 року, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 33/14 від 25.02.2001 року недійсним і її позов було задоволено.

На підставі вищезазначеного рішення суду ОП ЗМБТІ скасувало реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 і вказана квартира була повернута у власність міської ради.

Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_3 заволоділа та користується квартирою АДРЕСА_1 м. Запоріжжя без законних не те підстав. Крім того, на теперішній час у квартирі зареєстрований та проживає її чоловік ОСОБА_4  

Позивач просив суд  вилучити квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_4, виселити їх із квартири і скасувати реєстрацію відповідачів у вказаній квартирі.

Заочним рішенням Орджонікідзевського  районного суду Запорізької області  від  09  квітня 2010 року у цій справі позов було задоволено.

Вилучено квартиру АДРЕСА_1 у м.Запоріжжі з незаконного володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Виселено ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_7.

Зобов’язано Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3, і ОСОБА_4 В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Відповідно до статті 191 ЖК України житлові спори вирішуються судом відповідно до закону.  

Установлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 358/4 від 30 червня 1998 року є державною власністю (т. 1 а.с. 5).

Рішенням № 179/6 від 22 квітня 1999 року виконкому Запорізької міської ради право власності на квартири № 1, 2, 10, 12, 15, 16, 17, 19, 21, 22, 26, 28 у будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано за ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» (т. 1 а.с. 60). Спірна квартира №23 залишалась в державній власності.

Сумісним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» від 02 лютого 1999 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була виділена ОСОБА_5 Зазначене рішення було затверджене розпорядженням голови Орджонікідзевської райадміністрації № 566 від 02 березня 1999 року (т. 1 а.с. 31), але видача оформленого відділом обліку та розподілення житла виконкомом Запорізької міської ради ОСОБА_5 ордера була призупинена, оскільки в квартиру №23 самовільно вселилась ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 35).

У подальшому на підставі пред’явлених ОСОБА_3 договору про часткову співучасть у будівництві від 26 серпня 1997 року та трудового договору від 16 березня 1998 року спірна квартира була оформлена за ОСОБА_3 на праві власності рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №33/14 від 25 січня 2001 року «Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 122).

Управлінням житлового господарства їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру № 405 від 25 січня 2001 року, а БТІ зареєструвало квартиру згідно з записом Р № 40624 від 05 березня 2001 року.

Дізнавшись про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулась із заявою до виконавчого комітету з проханням переглянути рішення про оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, як незаконне.

На підставі того, що спірна квартира сумісним рішенням адміністрації та профкому № 42 від 02 лютого 1999 року була виділена ОСОБА_5, а предметом договору про часткове співробітництво у будівництві між ОСОБА_3 та ВАТ «Запоріжжтлоцивілбуд» є квартира № 19, а не № 23, рішенням виконкому Запорізької міської ради № 294/18 від 30 вересня 2002 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради…» рішення № 33/14 від 25 січня 2001 року було скасовано (т.1 а.с. 129).

23 лютого 2004 року ОСОБА_5 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління житлового господарства про визнання свідоцтва про право власності № 405 від 05 березня 2001 року, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 33/14 від 25 лютого 2001 року недійсним. 28 травня 2004 року її позов було задоволено (т. 2 а.с. 8).

На підставі вищезазначеного рішення суду ОП ЗМБТІ скасувало реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 і вказана квартира була повернута у власність міської ради.

Постановою Орджонікідзевськго районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2007 року та ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 6 жовтня 2009 року (т. 2 а.с. 141-142) в задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_8 про скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 33/14 від 25 січня 2001 року» було відмовлено повністю.

Рішенням Запорізької міської ради, від 27 грудня 2006 року № 30, на яке в своїй постанові послався Вищий Адміністративний Суд України (т. 2 а.с. 141-142), "Про скасування рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради" рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25 січня 2001 року № 33/14 "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 " та від 30 вересня 2002 року № 294/18 "Про скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25 січня 2001 року № 33/14 "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1" були скасовані на підставі протесту першого заступника прокурора міста ОСОБА_7 як такі які прийняті з перевищенням повноважень. Оскільки правом розпорядження майном володіє тільки власник – Запорізька міська рада, а не виконавчий комітет.

Виходячи з того,що свідоцтво про право власності на спірну квартиру визнано недійсним, то квартира перебуває у державному житловому фонді.

Оскільки відповідач позбавлена права власності на квартиру, а самостійного права користування нею вона не набула, тому на даний час проживає разом з чоловіком без законних підстав і вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.  

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або у судовому порядку.  

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів із квартири, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що діями відповідачів порушуються право власності Запорізької міської ради, а тому її права підлягають захисту, у тому числі і шляхом виселення осіб, що безпідставно перебувають у спірному жилому приміщенні.  

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з наданих суду доказів, ОСОБА_3 володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 м. Запоріжжя без законних не те підстав. Крім того, на теперішній час у квартирі зареєстрований та проживає її чоловік ОСОБА_4  тому вимоги позивача є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстави для його зміни або скасування відсутні.    

Окрім цього, відповідно до ст.  10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997р. міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в  їх  інтересах  функції і  повноваження  місцевого  самоврядування,  визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР   від   21.05.1997р.   (із   змінами   та   доповненнями)   встановлено,   що   матеріальною   і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,    інші    кошти,    земля,    природні   ресурси, що є  у  комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до пунктів 30-31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997р. (із змінами та доповненнями) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень : про відчуження відповідно до закону комунального майна; про створення, ліквідацію,  реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим  органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної  власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх  здійснення.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №  280/97-ВР від 21.05.1997р. (із змінами та доповненнями) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать - управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна.

Тому колегія суддів вважає, що виконавчий комітет в даній справі діяв як належний позивач, виконуючи передбачені вказаним законодавством повноваження управління майном, власником якого є Запорізька міська рада.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського  районного суду Запорізької області  від  09  квітня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :