Справа № 22ц-6577/2010 Головуючий у першій інстанції Литвиненко І.В.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.,
за участю: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пассервіс-Люкс” про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2010 року і задовольнити позовні вимоги про відшкодування шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в судовому засіданні було відхилено клопотання відповідача про залучення належного відповідача до справи, а тому, на думку апелянта, позов заявлений до належного відповідача.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причинного зв’язку між його хворобами та нанесенням моральної шкоди.
Апелянт зазначає, що йому не було роз’яснені наслідки заміни чи не заміни неналежного відповідача, а тому вважає, що судом першої інстанції були порушені норми ст. 215 ЦПК України та безпідставно відмовлено у задоволенні його вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч вимог ст. 33 ЦПК України, не надано згоди на залучення належного відповідача до справи і клопотання про вчинення такої процесуальної дії позивачем заявлено не було, а суд за власною ініціативою залучити співвідповідача чи належного відповідача не може; вимоги про відшкодування моральної шкоди належним чином не обґрунтовані і не доведені.
Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, зважаючи на сукупність обставин справи та наявних у справі доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, виходячи з наявних у справі доказів.
Судом по справі встановлено, що ОСОБА_7 є ветераном війни та інвалідом 2 групи (а.с. 3). 24 квітня 2010 року при переїзді у автобусі маршруту № 12 в м.Чернігові, кондуктор автобуса з позивачем поводилась некоректно, у грубій та принизливій формі вимагала оплатити проїзд. Як встановлено судом, у день події – 24.04.2010 року за медичною допомогою до лікарів ОСОБА_6 не звертався.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 05.07.2010 року по 30.07.2010 року ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування. Оскільки госпіталізація позивача відбулась лише 05.07.2010 року, тобто після збігу більш ніж двох місяців, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що не можна вважати безспірною і безсумнівною ту обставину, що погіршення здоров”я позивача, яке потягло за собою його госпіталізацію, відбулось безпосередньо після та внаслідок події, яка відбулась 24 квітня 2010 року під час переїзду позивача у автобусі по маршруту № 12 у м. Чернігові.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачем, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України, не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду прямих, безспірних і достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що госпіталізація позивача 05.07.2010 року є прямим наслідком конфлікту між ним та кондуктором при переїзді позивача 24.04.2010 року у автобусі на маршруті № 12 у м. Чернігові.
Статтею 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданою їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Проте, позивачем у суді не визначено належного суб”єкта цивільно-правової відповідальності за спричинену йому моральну шкоду. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 із заявою про порушення його прав на пільговий проїзд в громадському транспорті нікуди не звертався, дії кондуктора не оскаржував. Особові дані зазначеної особи –
кондуктора – суду першої інстанції позивачем надані не були і перед судом клопотання про витребування доказів для встановлення зазначеної особи, позивачем не заявлялось.
Судом по справі встановлено, що у штатному розкладі ТОВ „Пассервіс-люкс” посади кондукторів відсутні. Як вбачається з договору про надання послуг, укладеному 01.04.2010 року між ТОВ ”Пассервіс-люкс” та суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_8, останній зобов’язується розповсюджувати квитки пасажирам, у зв’язку з чим має право залучати інших осіб на підставі трудових чи цивільно-правових договорів та несе відповідальність за якість надаваних послуг. Проте, у суді першої інстанції позивачем не доведено суду першої інстанції наявність трудових чи цивільно-правовових договірних взаємовідносин між СПД ОСОБА_8 та особою, на яку позивач вказує як на кондуктора.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відповідальність ТОВ”Пас сервіс-Люкс” згідно до ч.2 ст.1172 ЦПК України, зважаючи на таке.
Як убачається із змісту ст.1172 ЦК України, вона поширюється на правовідносини з приводу завдання шкоди: 1) працівником, який заподіяв шкоди третій особі під час виконання трудових обов”язків; 2) підрядником, який діяв за завданням замовника; 3) учасником підприємницького товариства або членом кооперативу під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу. Діяльність підрядника, яка мається на увазі у ч.2 ст.1172 ЦК, не може виходити за межі окресленого вище контексту, а отже у ч.2 ст.1172 йдеться про діяльність підрядника- фізичної особи, що не є суб”єктом підприємницької діяльності. Чинність ч.2 ст.1172 ЦК не може бути поширена на випадки, коли шкоди третій особі завдає фізична особа-підрядник, що у якості підприємця уклала договір про виконання роботи чи надання послуги, або юридична особа-підрядник.
Як встановлено апеляційним судом, у суді першої інстанції ОСОБА_6 відмовився від залучення належного відповідача по справі, а саме СПД ОСОБА_8, що підтверджується технічним записом фіксації судового засідання і йому були роз’яснені наслідки відмови відповідно до ст. 33 ЦПК України.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ „Пассервіс-Люкс”, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки вони не спростовують правильності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції і не підтверджені жодним доказом всупереч ст.ст. 57-66 ЦПК України.
Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: