№ 2-6283/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді Мазурик О.Ф.,
секретаря Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, коштів за неналежне виконання договірних зобов’язань та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В вересні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі – НАСК «Оранта) за Договором добровільного страхування автотранспортних засобів суми страхового відшкодування у розмірі 55 146 грн. 25 коп. Також просив стягнути з відповідача 11 494 грн. 23 коп. за неналежне виконання зобов’язання та у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що 06 вересня 2008 року між ним та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування автотранспортних засобів № 515145 (далі – Договір), відповідно до умов якого був застрахований автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1, від настання страхового випадку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка відбулася 29 квітня 2009 року, вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження. Відповідач визнав ДТП страховим випадком, але ухиляється від виплати страхового відшкодування.
6 грудня 2010 року позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 64 268 грн. 54 коп., за неналежне виконання зобов’язання 13 458 грн. 53 коп., 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати (а.с. 71-72).
Позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача НАСК «Оранта» позов визнала частково в розмірі 64 268 грн. 54 коп. – суми страхового відшкодування. Посилаючись на відсутність вини відповідача в порушенні зобов’язання та на те, що умовами договору не передбачено відповідальності за моральну шкоду, просила в іншій частині позову відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними письмовими доказами, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2008 року між позивачем та відповідачем НАСК «Оранта» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 515145. За умовами Договору був застрахований автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1, від настання страхового випадку. Страхова сума визначена сторонами 630 500 грн. (а.с. 6-9).
Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 28 квітня 2009 року, внаслідок вилітання каміння з під автомобіля, що їхав попереду, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме було пошкоджено панорамну кришу застрахованого транспортного засобу.
За умовами п. 3.1.1. Договору ДТП є страховим випадком (а.с. 7).
Згідно Висновку № 9069/10-18 судової автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, яка завдана власнику автомобіля Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1, в зв’язку з пошкодженням панорамного даху, складає – 66 201 грн. 95 коп. (а.с. 49-52).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За умовами страхування ризиків КАСКО, відшкодовуються витрати на відновлювальний ремонт ТЗ (п. 3.4.3).
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами у справі, що витрати позивача на відновлювальний ремонт ТЗ складають 64 268 грн. 52 коп. (а.с. 73-79).
Відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів.
Проаналізувавши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з НАСК «Оранта» страхового відшкодування розмірі 64 268 грн. 52 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання умов договору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5.1.4. Договору при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом строку, передбаченим цим Полісом.
Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне проведення виплати страхового відшкодування (страхової виплати) шляхом сплати отримувачу цього відшкодування (виплати) пені, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла протягом періоду прострочення суми заборгованості за кожний день прострочки (п. 16.1.).
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про страхову виплату. До заяви надав копію посвідчення водія, копію технічного паспорту, копію довіреності (а.с. 11).
Відповідно п. 8.1.5. Договору Страхувальник повинен надати Страховику документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для виправлення пошкоджень застрахованого ТЗ внаслідок настання страхового випадку, і які обираються Страховиком за одним або кількома із назначених варіантів:
п. 8.1.5.1. документи ремонтної організації (СТО);
п. 8.1.5.2. акт автотоварознавчої експертизи (дослідження);
п. 8.1.5.3. письмова угода Страховика і Страхувальника щодо визначеного Сторонами розміру збитків, заподіяних ТЗ.
Таким чином, Договором передбачено три варіанти надання Страхувальником документів.
Судом встановлено, що позивачем 05.06.2009 року було надано документи за першим варіантом, передбаченим п. 8.1.5.2. Договору, а саме рахунок від 3 червня 2009 року «ТОВ Вінер Автоматів» Договору.
Разом з тим, згідно примітки до п. 8.1.5.2. Договору, вказаний варіант надання документів приймається Страховиком за умови, що з ним було узгоджено у письмовій формі вибір станції технічного обслуговування для ремонту транспортного засобу.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження, що сторони у справі у письмовій формі узгодили вибір станції технічного обслуговування для ремонту транспортного засобу.
Щодо другого варіанту надання документів, то судом встановлено, що
відповідно до умов, передбачених п. 8.1.5.2. позивач не надавав відповідачу акт автотоварознавчої експертизи (дослідження).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 18.12.2009 року проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 12 542 грн. 16 коп. (а.с. 21-24).
Відповідач повідомив позивачу про прийняте рішення, щодо розміру страхового відшкодування та запропонував позивачу повідомити банківські реквізити для отримання страхового відшкодування.
В судовому засіданні позивач не заперечував, що він відмовився отримувати страхове відшкодування в розмірі 12 542 грн. 16 коп. та не повідомляв відповідачу банківські реквізити для отримання страхового відшкодування.
Також судом встановлено, що сторонами не було досягнуто письмової угода щодо визначеного розміру збитків, заподіяних ТЗ, як це передбачено п. 8.1.5.3. (третій варіант).
Таким чином судом встановлено, що позивачем не були надані, відповідно до п. 8.1.5. необхідних документів, що підтверджували вартість відновлювального ремонту в розмірі позовних вимог.
Відповідно до п. 8.3.Договору якщо документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, не надані у повному обсязі та/чи у неналежній формі, або оформлені з порушенням існуючих норм, то виплата страхового відшкодування не проводиться до ліквідації цих наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до наряд-замовлення № 110 від 01 листопада 2010 року, в той же день сплатив ПП «ОСОБА_2» кошти в розмірі 64 268 грн. 54 коп. за заміну панорамного даху автомобіля Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 73-78).
Вказані докази були надані позивачем під час судового засідання 07.12.2010 року.
За встановлених судом обставин, коли позивач в порушення вимог, передбачених п. 8.1.5. Договору, не надав відповідачу необхідні документи, які підтверджують вартість відновлювального ремонту, такі документи були надані позивачем після звернення до суду під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено строків виконання зобов’язання.
Оскільки відповідачем не порушено строків виконання зобов’язання, відсутні правові підстави стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом – Законом України «Про страхування», який не передбачає такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності й договір.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
А тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 642 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати пов’язані з проведенням судової експертизи в розмірі 1 224 грн. 36 коп.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, Закону України «Про страхування», ст.ст. 11, 612, 614, 623, 625, 629, 979 ЦК України , керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, коштів за неналежне виконання договірних зобов’язань та моральної шкоди – задовольнити частково .
Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 64 268 (шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 54 коп.
Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. та витрати пов’язані з проведенням судової експертизи в розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 36 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя