№ 2-7120/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 грудня    2010 року                                                                м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

секретаря                                                                             Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» до ОСОБА_1, третя особа: Відділ громадянства, паспортної та імміграційної служби Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

                                           В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2010 року позивач звернувся  до суду про визнання ОСОБА_1 такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Посилаючись на те, що  відповідач не проживає в  квартирі АДРЕСА_1 більше ніж 6 місяців без поважних причин, просив визнати його таким, що втратив право користування  вказаним службовим житловим приміщенням та скасувати реєстрацію відповідача за вказаною адресою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, підтримала.

Відповідач  ОСОБА_1, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України,  належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в  судове засідання не з’явилась. Причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

          Статтею  77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

           Згідно ст. 224 ЦПК України  разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

          Третя особа -  Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві, належним чином  повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася. Заява про  згоду на участь у справі від третьої особи не надходила (а.с. 72).

          За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої  особи.

          Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, двірник інституту кардіології ім. Стражеско, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 водій Інституту кардіології були прописані з 07.01.1976 року тимчасово Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві у службовому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1, де мешкали разом зі своєю родиною: сином, відповідачем у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, його дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та сином останніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 7-11).

В зв’язку з переїздом інституту кардіології ім. Стражеско в інше приміщення та передачею приміщення по АДРЕСА_1 зі службовим житлом Інституту медицини праці Академії медичних наук України, у ньому залишилися мешкати прописані вище зазначені особи.

Згідно даних домової книги ОСОБА_4, яка змінила своє призвіще на ОСОБА_4, та її син ОСОБА_5 зняті з реєстрації у Голосіївському РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 як і його батько ОСОБА_3 теж працював водієм в Інституті медицини праці з 02.08.1993 року та був звільнений - 06.11.2006 року, залишаючись мешкати в службовій квартирі АДРЕСА_1 до самої смерті батька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Після звільнення з роботи та смерті батька адміністрація інституту дозволила ОСОБА_1 мешкати в службовій квартирі.

ОСОБА_1 мешкав у службовій квартирі періодично, на деякий час зникав з помешкання, потім знов з’являвся, ночував в службовій квартирі №3 деякий час і знову тривалий час не перебував за місцем реєстрації.

Мешкаючи в службовій квартирі № 3 після смерті батька, відповідач ОСОБА_1 службову квартиру належним чином не утримував, довів квартиру № 3 до антисанітарного стану, зобов’язань по утриманню службового житла не виконував, житлово-комунальні платежі не сплачував.

З 22 грудня 2008 року в службовій квартирі АДРЕСА_1 ні відповідач ОСОБА_1, ні його родина не мешкають, в зв’язку з чим службова квартира № 3 опломбована, електроенергія в квартирі відключена. Місце постійного мешкання ОСОБА_1 невідомо.

          Відповідач ОСОБА_1 інколи, у 2009 році, з’являвся на території інституту, на прохання знятися з реєстрації в службовій квартирі не реагував, місце свого перебування не залишив.

          При плановій ревізії навесні 2010 року КРУ зазначило у акті перевірки господарської діяльності Державної установи «Інститут медицини праці АМН України» про наявний борг в сумі 6120 грн. за несплату платежів по службовій квартирі особами, які там прописані. В зв’язку з чим, адміністрація Державної установи змушена звернутися до суду з вимогою зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в службовій квартирі АДРЕСА_1.

Згідно статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Стаття   123   ЖК   передбачає  порядок  користування   службовим жилим   приміщенням,  до  якого застосовуються правила про договір найму жилого приміщення.

Згідно статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Оскільки відповідач не проживає за місцем реєстрації більше шести місяців, він втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відповідача такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно абзацу 6 ч. І. ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. В той самий час правовий зміст права користування жилим приміщенням не є тотожним змісту поняття реєстрації місця проживання особи.

Частина 2 статті 2 цього Закону встановлює, що реєстрація місця проживання особи не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги про визнання відповідача такою особою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, відсутні будь-які правові підстави для перебування відповідача на реєстраційному обліку за адресою належного позивачу нерухомого майна.  

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, Закону України від 11.12.2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 29, 317, 405 ЦК України, ст.ст.64, 72,118,123,124, 163, 167 ЖК України ,  керуючись  ст.ст. 3, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 228  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» до ОСОБА_1, третя особа: Відділ громадянства, паспортної та імміграційної служби Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням  – задовольнити .

 Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

 Стягнути з ОСОБА_1 на користь  Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України»   сплачений судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі  37 (тридцять сім)  грн. 00 коп. та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 630 (шістсот тридцять) грн.  00 коп.

Заочне  рішення  може  бути  переглянуте Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

          Заяву про  перегляд  заочного  рішення  може  бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення.

           Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.  223 ЦПК України.

          Суддя