печерський районний суд міста києва
справа № 2-3583-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
09 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Кирилюк І.В.,
при секретарях: Кірсік С.В., Кухар Н.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про зміну підстав звільнення та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з вказаним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі – відповідач, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»), в якому просить змінити формулювання причини звільнення, визнати ОСОБА_3 звільненим за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на користь позивача заборгованість з виплати винагороди у розмірі 15 614,77 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті вихідної допомоги у розмірі 22 033,40 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час затримки виплати заробітної плати (винагороди) у розмірі, що станом на 17.10.2010 року становить 10 285,50 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із виплати матеріальної допомоги у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 17.09.2010 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, незважаючи на те, що позивач прийняв рішення звільнитись, керуючись ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідач не виплачував винагороду та матеріальну допомогу, тобто порушував законодавство про працю та оплату праці. Про свій намір звільнитись згідно ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, позивач повідомив відповідача заявою від 01.09.2010 року, однак відповідач категорично відмовився приймати вказану заяву та запропонував власний варіант заяви, запевнивши, що якщо позивач має право на якісь виплати, вони обов’язково будуть сплачені. Позивач вимушений був заповнити заяву, надану відповідачем, та просити звільнити його 17.09.2010 року та сплатити всі виплати. 17.09.2010 року позивач був звільнений за власним бажанням, однак, виплати відповідач не провів. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.10.2010 року становить: по винагороді – 15 614,77 грн., по вихідній допомозі – 22 033,40 грн., сума середньої заробітної плати за час затримки – 10 285,50 грн., заборгованість з виплати матеріальної допомоги становить 7 000,00 грн., а всього 54 933,67 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2010 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено дату попереднього судового засідання на 16.08.2010 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про зміну підстав звільнення та стягнення коштів та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання з’явився позивач, представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив визнати його звільненим за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на користь позивача заборгованість з виплати винагороди у розмірі 15 614,77 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті вихідної допомоги у розмірі 22 033,40 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час затримки виплати заробітної плати (винагороди) у розмірі 22 860,18 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із виплати матеріальної допомоги у розмірі 7 000,00 грн.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 15.12.2009 року між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»(Роботодавець) та ОСОБА_3 (Працівник) був укладений трудовий договір № 13, згідно умов якого ОСОБА_3, який обіймає посаду начальника юридичного управління, було ознайомлено з Колективним договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та пожежної безпеки.
Відповідно до п. 2.15 трудового договору, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» зобов’язалось вчасно виплачувати Працівнику передбачену цим договором заробітну плату, надавати інші компенсації, передбачені Додатком № 2, законодавством про працю, Колективним договором та внутрішніми нормативними актами Роботодавця.
Згідно ст. 6 трудового договору, впродовж строку дії договору Роботодавець сплачує Працівнику заробітну плату, розмір якої визначений у Додатку № 2. Виплата заробітної плати Роботодавцем проводиться двічі на місяць.
Як визначено у Додатку № 2 до трудового договору № 13 від 15.12.2009 року, посадовий оклад ОСОБА_3 становить 7 000,00 грн. З метою посилення зацікавленості Працівника у підвищенні ефективності претензійно-позовної роботи, працівнику сплачується премія відповідно до Положення про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яке розповсюджується на нього.
Відповідно до Колективного договору між Правлінням і Радою трудового колективу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на 2009-2011 роки, до зобов’язань Правління компанії належить щомісячна оплата заробітної плати згідно з Положенням про оплату праці працівників Головного офісу та Положенням про оплату праці працівників філій, а також, зокрема, вдосконалення системи оплати праці працівників з метою забезпечення прямої зацікавленості кожного працівника в ефективності праці. Правління своїм рішенням має право встановлювати додаткові, не передбачені Положеннями про оплату праці, системи заохочення працівників за напрямами діяльності.
Згідно п. 1.4 Положення про оплату праці працівників Головного офісу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», система оплати праці штатних працівників Головного офісу компанії включає: основну заробітну плату (посадові оклади); додаткову заробітну плату: премію за підсумками роботи за місяць (додаткову заробітну плату), премію за результатами роботи за квартал, доплати та надбавки до посадових окладів, оплату відпусток, індексацію заробітної плати, інші гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; заохочувальні та компенсаційні виплати: винагороду за підсумками роботи за рік, одноразові премії, пов’язані із виконанням особливо важливих виробничих завдань, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зазначені в Колективному договорі (матеріальна допомога на оздоровлення, заохочення до ювілейних та пам’ятних дат та інші).
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.7 Положення про оплату праці працівників Головного офісу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», фонд додаткової заробітної плати формується за підсумками роботи Компанії за попередній місяць в межах відповідної статті кошторису витрат на утримання Головного офісу за наявності фінансових можливостей. Виплата додаткової заробітної плати штатним працівникам Головного офісу здійснюється на підставі наказу Голови Правління.
Згідно ст. 5 Положення про оплату праці працівників Головного офісу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», премія за результатами роботи за квартал штатними працівниками головного офісу Компанії нараховується за результатами фінансово-господарської діяльності Компанії у звітному періоді: І квартал, І півріччя, 9 місяців, 12 місяців. Фонд преміювання за результатами роботи за квартал формується в межах відповідної статті кошторису витрат на утримання Головного офісу. Виплата премії за результатами роботи за квартал штатним працівникам Головного офісу здійснюється на підставі наказу Голови Правління.
У статті 7 Положення про оплату праці працівників Головного офісу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» зазначено, що винагорода за підсумками роботи за рік нараховується та виплачується штатним працівникам Головного офісу Компанії в разі виконання плану з Управлінського фінансового результату. Виплата винагороди за підсумками роботи за рік штатним працівникам Головного офісу здійснюється на підставі наказу Голови Правління.
Таким чином, виплата премій та винагород не є обов’язковими, а виплачуються в залежності від певних умов на підставі наказів Голови правління.
Як визначено у Положенні про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» дія вказаного Положення поширюється, зокрема, на начальника юридичного управління у Головному офісі.
Згідно п. 1.3 та п. 1.4 Положення про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», джерелом виплати винагороди є кошти, отримані за претензіями та позовами. Винагорода відноситься до Фонду додаткової заробітної плати. Винагорода нараховується в порядку, визначеному цим Положенням, та виплачується на підставі наказу до 22 квітня, 22 липня, 22 жовтня, 22 січня за результатами роботи у звітному кварталі.
Відповідно до ст. 3 Положення про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», філіями та відділом претензійно-позовної роботи Головного офісу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надається юридичному управлінню розрахунок розміру винагороди (Додаток № 2 до Положення). В разі не направлення розрахунку розміру винагороди до юридичного управління, винагорода за звітний квартал не нараховується та не виплачується. Винагорода виплачується працівникам Головного офісу на підставі наказу Голови Правління, проект якого готує начальник відділу праці та розвитку систем мотивацій. Працівники можуть бути позбавлені винагороди повністю або частково за порушення трудової, виробничої або фінансової дисципліни.
Отже, виплата винагороди також не є обов’язковою та виплачується виключно на підставі наказу Голови Правління.
01.09.2010 року позивач звернувся до Голови Правління ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» із заявою про звільнення з роботи 17.09.2010 року за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України, та просив сплатити всі необхідні виплати, відповідно до чинного законодавства.
08.09.2010 року позивач звернувся до Голови Правління ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» із заявою про надання матеріальної допомоги у зв’язку із народженням дитини у розмірі посадового окладу згідно з умовами колективного договору.
13.09.2010 року згідно наказу Голови Правління ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» № 334-кго, ОСОБА_3, начальника юридичного управління, було звільнено з роботи 17.09.2010 року за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України на підставі заяви. Зобов’язано бухгалтерію провести відповідні розрахунки та виплати, пов’язані із звільненням ОСОБА_3, беручи до уваги той факт, що він вибрав на 1 день більше щорічної відпустки.
Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений за власним бажанням, відповідно до поданої ним заяви.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження того, що він просив звільнити його в порядку ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, тобто у зв’язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору, позивач не надав.
Отже, відсутні правові підстави вважати ОСОБА_3 звільненим за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
За таких обставин, позовні вимоги про зміну формулювання причини звільнення та визнання ОСОБА_3 таким, що звільнений за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до розрахункових листів (а. с. 143), позивачеві виплачені всі нараховані кошти.
Щодо виплати винагороди, то вона не є обов’язковою та, як зазначено в Положенні про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», Положенні про оплату праці працівників Головного офісу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» та Колективному договорі між Правлінням і Радою трудового колективу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на 2009-2011 роки, виплачується виключно на підставі наказу Голови правління.
Разом з тим, матеріали справи не містять наказів Голови правління щодо виплати винагороди ОСОБА_3 за результатами роботи у другому кварталі 2010 року.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виплати винагороди за четвертий квартал 2009 року та за перший квартал 2010 року з порушенням визначених у Положенні про виплату винагороди працівникам, що здійснюють ведення претензійно-позовної роботи ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» строків.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» заборгованості з виплати винагороди також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відтак, оскільки не надано доказів щодо обов’язку виплати винагороди, то позовні вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати (винагороди) також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по вихідній допомозі, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України, вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36), внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39).
Оскільки трудовий договір припинено за ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, вихідна допомога не виплачується.
Щодо позовних вимог про стягнення з ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на користь позивача заборгованості із виплати матеріальної допомоги, то суд зазначає наступне.
Як визначено у п. 2.5.9 Колективного договору між Правлінням і Радою трудового колективу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на 2009-2011 роки, Правління компанії зобов’язалось надавати одноразову матеріальну допомогу в розмірі від двох мінімальних заробітних плат до одного посадового окладу при народженні дитини.
08.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання матеріальної допомоги у зв’язку із народження дитини у розмірі посадового окладу, разом з тим, в матеріалах справи відсутній наказ про виплату вказаної матеріальної допомоги.
При цьому, суд зазначає, що заява сама по собі не створює юридичних наслідків щодо виплати матеріальної допомоги, крім того, Колективним договором не встановлено чіткого розміру такої допомоги.
Оскільки неможливо визначити чи взагалі така матеріальна допомога повинна була виплачуватись та в якому розмірі, то відсутні правові підстави для стягнення заборгованості.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості із виплати матеріальної допомоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 не надав.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 38, 44, 116, Кодексу законів про працю України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 – 215, 223, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про зміну підстав звільнення та стягнення коштів – відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду міста Києва.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.В.Кирилюк