УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а  :

    У квітні 2010 року ОСОБА_3, посилаючись на те, що інформація, викладена ОСОБА_2 у листі від 15.11.2009 року на ім’я Президента України, не відповідає дійсності та порочить його честь та гідність, просив визнати її недостовірною та зобов’язати відповідача спростувати її в аналогічний спосіб. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_2. на його користь 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

    Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 04.11.2010 року позов задоволено частково: визнано, що викладена ОСОБА_2 у зверненні до Президента України від 15.11.2009 року інформація щодо ОСОБА_3 про те, що останній як керівник є невігласом, неграмотною людиною, за станом здоров’я не може лікувати хворих, має ожиріння четвертого ступеню, холуйствує перед міським головою є недостовірною; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди; у решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на  порушення судом норм матеріального права, просить скасувати прийняте судом першої інстанції рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що судом не враховано, що його звернення до Президента України містить критичну оцінку діловим та професійним якостям свого безпосереднього начальника а також судом не застосовано до спірних правовідносин положень ст. 34 Конституції України та ст. ст. 47, 47-1 Закону України „Про інформацію”. Крім того, апелянт вказує, що визначена судом сума відшкодування моральної шкоди не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

    Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що 15.11.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Президента України з заявою у якій, зокрема, зазначав, що його керівник (позивач ОСОБА_3) „...невіглас як людина неграмотна, ...невіглас як лікар, ...хворіє ожирінням 4 ступеню, ...холуйствує перед міським головою” (а.с.34-36).

    Відповідно до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 у 1974 році закінчив повний курс Київського медичного інституту (а.с.6), у 2001 році позивачу присвоєне почесне звання „Заслужений лікар України”  (а.с.12). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інформація про позивача про те, що він невіглас як людина неграмотна, невіглас як лікар, за станом здоров’я не може лікувати хворих є недостовірною.

    Не надано відповідачем доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 хворіє ожирінням 4 ступеню та холуйствує перед Бердичівським міським головою.

    За таких обставин та з урахуванням того, що у ОСОБА_2 з позивачем склалися неприязні стосунки (що не заперечується відповідачем) колегія суддів вважає наведені вище вислови образливими відносно позивача а доводи апелянта про те, що вище вказані вислови є оціночними і судом неправильно застосовані норми матеріального права є безпідставними.

    Разом з цим, судом першої інстанції значно завищено розмір відшкодування моральної шкоди. При визначенні її розміру судом не враховано сімейний та матеріальний стан відповідача, наявність доказової бази у позивача щодо завдання йому значних моральних страждань. А відтак, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до 100 гривень. Відповідно підлягає зменшенню і розмір стягнутого судового збору зі 167 до 68 гривень.

    У решті рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнення з 15000 грн. до 100 гривень.

Змінити рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4 листопада 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 державного мита, зменшивши розмір стягнення з 167 грн. до 68 гривень.

У решті рішення залишити без зміни.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                 Судді        

Справа № 22ц-8687                         Головуючий в суді 1-ї інстанції Хавронюк О.Л.

Категорія 39                             Доповідач Матюшенко І.В.