Справа № 2-а-1352/2010 року
Постанова
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.
з участю секретаря с/з Румини М.В.
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Каневі Черкаської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту населення Канівського міськвиконкому в м. Каневі, управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок доплат до основної пенсії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася в суд із зазначеним позовом в якому просить в изнати неправомірними дії Канівського міського відділу освіти, Канівського міського управління праці та соціального захисту населення та управління Пенсійного фонду України в м. Каневі відносно відмови у здійсненні перерахунку доплати їй до пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягти з Канівського міського відділу освіти та Канівського міського управління праці і соціального захисту населення доплату згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01листопада 2007р. по 30 листопада 2010року, в розмірі мінімальної заробітної плати на момент виплати, а також 25% мінімальної заробітної плати на момент виплати, як працюючому пенсіонеру, за роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю, стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі 15% додаткової пенсії згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов’язати Канівський міський відділ освіти, Канівське міське управління праці і соціального захисту населення, управління пенсійного фонду в м. Каневі в подальшому проводити нарахування та виплату, починаючи з 01.12.2010р.
Позивач в судове засідання не з'явилася надала суду заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності за участю представника за довіреністю ОСОБА_3.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить визнати дії Канівського міського відділу освіти, Канівського міського управління праці та соціального захисту населення та управління Пенсійного фонду України в м. Каневі відносно відмови у здійсненні перерахунку доплати їй до пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнути з Канівського міського відділу освіти та Канівського міського управління праці і соціального захисту населення доплату згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.11.2007р. по 30.11.2010року, в розмірі мінімальної заробітної плати на момент виплати, а також 25% мінімальної заробітної плати на момент виплати, як працюючому пенсіонеру, за роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю та стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі 15% додаткової пенсії згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше проведених виплат.
Представник відповідача управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце слухання справи. Причини неявки до суду не повідомив. Заперечення на позов не нанадав.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Каневі в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце слухання справи. Причини неявки до суду не повідомив але надав заперечення до суду в якому вказав, що позивачу призначена пенсія за віком. що управління Пенсійного фонду України в м.Канів діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплати непрацюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 863. Крім цього, пояснив, що даний вид доплат проводиться в межах видатків, які виділені Головним управлінням. Управління Пенсійного фонду України на місцях, виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішень по визначенню розмірів доплат і компенсацій. Крім того, позивачем при розрахунку недоплаченої суми не взято до уваги розмір виплаченої доплати за кожний місяць. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник відділу освіти Канівського міськвиконкому – Бойко С.А., яка діє на підставі доручення в судовому засіданні позов не визнала та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування основної та додаткової пенсії слід застосовувати поняття аналогії права положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засідання з достовірністю встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ( а.с.12) , що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 4 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно працює та проживає в м. Каневі, який віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно довідки відділу освіти Канівської міської ради позивач працює вчителем та одержувала виплату від УПСЗН Канівської міської ради у розмірі 6,55грн. (а.с.15).
Відповідно до довідки, виданої УПСЗН Канівської міської ради вбачається, що позивач отримував доплату як громадянин, який працює на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в сумі визначеною у відповідності до постанови Кабінету міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.96р. № 836.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата в розмірі 25% мінімальної заробітної плати, при, цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.
З матеріалів справи (а.с.14) вбачається, що ОСОБА_2 згідно ст. 51 Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” отримує додаткову пенсію у розмірі 5 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4 призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, в порушення цього відповідач виплачував 5 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В Рішенні КСУ від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом регулювань інших законів України.
Зокрема, в частині 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону».
В пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 вбачається, що “Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин”.
Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».
Згідно з частиною 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».
Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.
Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає в зоні радіоекологічного контролю засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган виконавчої влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціального та пенсійного забезпечення громадянину, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь – яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 09 липня 2007 р. та 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», за якими пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до яких відноситься позивач, повинні бути підвищені на одну мінімальну заробітну плату та виплачуватися відповідачем в такому розмірі щомісячно з 09 липня 2007р. по 31.12.2007р. та з 22 травня 2008 року по даний час пенсія з такого розрахунку.
Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.
Мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат згідно Закону України:
- № 489-V від 19.12.2006р. на 2007р. становила: 01.01.2007 р.-31.03.2007р. - 400грн.; 01.04.2007 р.-30.06.2007р. - 420 грн.; 01.07.2007 р.-31.09.2007р. – 440 грн.; 01.10.2007 р.- 31.12.2007р. - 460 грн.;
- № 107- VІ від 28.12.2007р. на 2008р. становить: з 01.01.2008 року -515 грн., з 01.04.2008 року - 525 грн., з 01.10.2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року - 605 грн.;
- № 835-17 від 26.12.2008р. на 2009р розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.01.2009р. становить -605 грн., з 01.04.2009 року - 625 гривень, з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року - 744 грн.
- № 1646-VІ від 20.10.2009р., №2154- VІ від 27.04.2010р. на 2010р. становить; з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. – 869грн., з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. – 884грн., з 01.07.2010р. – 888грн.
Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на соціальне та пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері соціального і пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
Суд вважає, помилковим посилання представника відповідача про те, розмір виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом. Також Закони України «Про розмір мінімальної заробітної плати» не містить обмежень до застосування ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Отже, Закон України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836, «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст.39 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає щомісячну доплату в розмірі 25% мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 4.
Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму, а тому суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу необхідно провести саме з дня набрання чинності ч.3 ст.67 Закону України № 796-ХІІ.
Відповідно до ч.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.
Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України» справи «Кечко проти України».
Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач не наполягає на застосуванні шестимісячного строку для звернення до суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності невиплати позивачу доплати до пенсії, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, то суд приходить до наступного.
Виходячи з системного аналізу ст.ст.39, 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача щодо здійснення перерахунку основної та додаткової пенсії строки позовної давності не поширюються та шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно п. 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10 рп., ст.ст. 9,69-71,94,97, ст..122,133,158-163 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту населення Канівського міськвиконкому в м. Каневі, управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок доплат до основної пенсії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Канівського міського відділу освіти, Канівського міського управління праці та соціального захисту населення та управління Пенсійного фонду України в м. Каневі відносно відмови у здійсненні перерахунку доплати до пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради, Канівського міського відділу освіти здійснити перерахунок ОСОБА_2 доплати в розмірі 25% мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з 01.01.2009р. по 30.11.2010р. та виплатити кошти у відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Канів перерахувати ОСОБА_2 додатку пенсію в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008р. по 30.11.2010р. та виплатити кошти у відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум.
Звільнити сторони від сплати судового збору.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий О.В.Бурлака
Згідно оригіналу, який знаходиться
в матеріалах справи №2-а-1352/10 р. О.В. Бурлака
Канівський міськрайонний суд Черкаської області
19000, вул.Леніна ,88, м.Канів Черкаської області
вих. № 2-а-1352 від 16.12.2010 р.
ОСОБА_2
АДРЕСА_1
Міський відділ освіти міста Канева
м. Канів вул. Шевченка,49
Управління праці і соціального захисту
населення Канівського міськвиконкому
в м. Каневі
м. Канів вул. Шевченка,49
Управління пенсійного фонду в м. Каневі
Черкаської області
м. Канів вул. Шевченка,49
Канівський міськрайонний суд Черкаської області направляє на Вашу адресу копію постанови № 2-а-1352/10р. від 10.12.2010р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського відділу освіти м. Канева, Управління праці і соціального захисту населення Канівського міськвиконкому в м. Каневі,Управління пенсійного фонду в м. Каневі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок доплат до основної пенсії - для відому.
Додаток: Копія постанови № 2-а-1352 від 10.12.2010р. - кожному адресату.
Суддя Канівського міськрайонного суду О.В. Бурлака
Канівський міськрайонний суд Черкаської області
19000, вул.Леніна ,88, м.Канів Черкаської області
вих. № 2-а-1352 від 16.12.2010 р .
ОСОБА_2
АДРЕСА_1
Міський відділ освіти міста Канева
м. Канів вул. Шевченка,49
Управління праці і соціального захисту
населення Канівського міськвиконкому
в м. Каневі
м. Канів вул. Шевченка,49
Управління пенсійного фонду в м. Каневі
Черкаської області
м. Канів вул. Шевченка,49
Канівський міськрайонний суд Черкаської області направляє на Вашу адресу копію постанови № 2-а-1352/10р. від 10.12.2010р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського відділу освіти м. Канева, Управління праці і соціального захисту населення Канівського міськвиконкому в м. Каневі,Управління пенсійного фонду в м. Каневі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок доплат до основної пенсії - для відому.
Додаток: Копія постанови № 2-а-1352 від 10.12.2010р. - кожному адресату.
Суддя Канівського міськрайонного суду О.В. Бурлака